Жила-была девочка, которой всегда было скучно. Всегда у нее было плохое настроение и недовольное лицо...Друзей у девочки тоже не было. Это и понятно - кому захочется общаться с такой букой? И было у этой девочки одно любимое занятие - жаловаться маме на всех окружающих ее людей. Все вокруг жили интересной жизнью - ходили на музыку, на танцы, на рисование, играли во дворе, ходили в кино и на концерты, и никто почему-то не звал эту девочку с собой. Никто ею не интересовался...Однажды маме надоело слушать жалобы дочки и она предложилп ей самой кого-нибудь куда-нибудь пригласить... На что девочка сказала: "Вот еще, пусть сами меня зовут и приглашают, я не буду первая никому ничего предлагать, я такая прекрасная девочка - вот пусть они меня сами первые заметят и позовут с собой!" и ушла в свою комнату, гордо задрав курносый нос. Ну что тут скажешь...Под лежачий камень вода не течет!
Объяснение:
Поезію Лесі Українки часто називають мужньою. І не дарма, Адже думами вона нерідко сягала висоти неба, поринала глибоко у води морські, а сама в цей час могла бути прикута до ліжка. Але вона ніколи не втрачала надії та сили духу, не впадала у відчай, а ще й підтримувала близьких. Що давало дівчині задоволення, робило щасливою? Про що вона мріяла? Відповіді на ці запитання знаходимо у вірші «Хотіла б я піснею стати».
Провідним мотивом поезії є мотив вільної творчості-польоту. Лірична героїня мрійлива, романтична, вона прагне перетворення світу, для себе бажає мужності, твердості, оптимізму й сили духу. Щоб яскравіше й переконливіше передати свій стан, вона використовує художні образи пісні, зорі, моря, мрії, щастя таємного.
Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну,
Щоб вільно по світі літати,
Щоб вітер розносив луну.
Остання строфа поезії — це згусток енергії та почуттів. Відчувається, що лірична героїня — сильна особистість.
Лунали б тоді мої мрії І щастя моє таємне,
Ясніші, ніж зорі яснії,
Гучніші, ніж море гучне.
Почуття героїні передаються за до влучних і справедливих художніх засобів. Епітети «хвилину ясну», «яснії зорі», «співом дзвінким», «хвилі прозорі», «щастя таємне» свідчать про те, що душа у неї чиста, що сповнена оптимізму, налаштована на добро та відкрита всьому новому та світлому. Вона думкою охоплює весь бажаний для неї світ: і зорі, і море. І таке прагнення героїні передається за до метафор «піснею стати», «вільно по світі літати», «полинути співом дзвінким».
Із поезії Лесі Українки, як і з її життя, ми можемо черпати оптимізм, силу духу, потяг до високого і світлого.