Произведения: 1."Дубровский", 2."Горе от ума"
Примеры героев: 1.Владимир Андреевич Дубровский 23 года, молодой человек, имеющий хорошее образование, служивший корнетом в гвардии. Узнав о незаконном лишение его отца родового имения, становится разбойником, но и тут Дубровскийпроявляет благородство, ни одного убийства на счету Дубровского не было.
2. Алекса́ндр Андре́евич Ча́цкий — главный герой стихотворной комедии Александра Грибоедова «Горе от ума», предвестник «лишнего человека» — нового социально-психологического типа в русской литературе.
Такое возможно в сословном обществе. Причина такова: в комнате, где происходит сцена, Фамусов застал дочь Софью в обществе Молчалина. Фамусов недоволен, он не верит объяснениям, что Молчалин оказался здесь случайно. Выходя из комнаты вместе с Молчалиным, Фамусов пропускает его вперед, чтобы тот не имел возможности о чем-нибудь договориться с Софьей, подав её какой-то тайный знак за спиной отца.
"Повыкинь вздор из головы", - говорит Фамусов Софье, имея в виду, конечно, Молчалина, который не может быть из-за своего происхождения и состояния женихом и мужем его дочери.
Новела-казка Гофмана "Малюк Цахес на прізвисько Ціннобер", поєднуючи два світи — казковий і реальний, розкриває багато глибоких філософських тем. Це й боротьба добра зі злом, і проблема людини й природи, тема кохання і буденності. Казка — фантастична картина світу, та в ній алегорія, що допомагає зрозуміти цей світ. Що таке добро? Здається, зрозуміло — це коли комусь зробили добре. Але в казці добра фея робить добро нікчемному огидному Цахесу Цінноберу, просто жаліючи його каліцтво та його нещасну матір. Та чи оцінив добро Цахес? Адже фея сподівалася, що він почує її: "Ти не той, за кого тебе вважають, тож намагайся зрівнятися з людиною, на чиїх крилах ти, безкрила каліко, підносишся!" Та Ціннобер був з тих, хто все приймав як належне, не обтяжуючи себе ані зусиллями, щоб стати розумнішим, добрішим, вихованішим, ані докорами совісті. Більше того, він сіяв навколо себе невіру в добро, розчарування. Він робив нещасними людей, які своєю працею й талантом довели, що мають право на повагу, щастя, славу. Отож, добро, зроблене негідній людині, породжує зло. А невігластво сіє зло тим більше, чим вище піднеслась людина, яка безапеляційно судить про все. Таким невігласом у казці є не тільки Ціннобер, але й Мош Терпін — професор, що, одержавши посаду директора всіх природничих справ удержав), "цензурує та ревізує сонячні й місячні затемнення". Отже, виходить, зовсім не зовнішність і не посада роблять людину освіченою, доброю, порядною. Навіть фея у кінці говорить до Цахеса: "Бідний Цахес! Пасинку природи! Я бажала тобі добра! Можливо, я помилялася, думаючи, що чудесний зовнішній хист, яким я тебе обдарувала, осяє благотворним променем твою душу..."
У казці своя філософія, зовсім не казкова. Філософський смисл твору якраз і полягає в тому, аби попередити людство: ніхто, окрім вас самих, не зробить вас розумними, добрими, освіченими. Для цього треба докладати зусиль, працювати, бо те, що не зароблене, — нетривке, ненадійне, бо чуже!