Ага́та Мэ́ри Клари́сса, ле́ди Ма́ллоуэн (англ. Dame Agatha Mary Clarissa, Lady Mallowan; 15 сентября 1890, Торки, Девон, Англия, Великобритания — 12 января 1976, Уоллингфорд, Оксфордшир, Англия, Великобритания), более известная по фамилии первого мужа как Ага́та Кри́сти (англ. Agatha Christie) — английская писательница и драматург. Относится к числу самых известных в мире авторов детективной прозы.
Произведения Агаты Кристи стали одними из самых публикуемых за всю историю человечества[4] (уступая только «Библии» и трудам Уильяма Шекспира[5]), а также — самыми переводимыми[6] (7236 переводов[7]). Она опубликовала более 60 детективных романов, 6 психологических романов (под псевдонимом Мэри Уэстмакотт или Вестмакотт) и 19 сборников рассказов. В театрах Лондона были поставлены 16 её пьес.
Книги Агаты Кристи изданы тиражом свыше 4 миллиардов экземпляров[8] и переведены на более чем 100 языков мира.
Ей также принадлежит рекорд по максимальному числу театральных постановок одного произведения. Пьеса Агаты Кристи «Мышеловка» (англ. «The Mousetrap») впервые была поставлена в 1952 году и до сих пор непрерывно демонстрируется на театральных подмостках. На десятилетнем юбилее пьесы в театре «Амбассадор» в Лондоне, в интервью телекомпании «ITN», Агата Кристи призналась, что не считает пьесу лучшей для постановки в Лондоне, но публике нравится, и она сама ходила на спектакль несколько раз в год[9].
Объяснение:
Нещодавно у мене з'явилася чудова нагода ознайомитися з доволі-таки незвичайним та водночас цікавим жанром літератури — фантастикою. Цей жанр одразу ж привабив мене своєю непередбачуваністю й таємничістю. До речі, фантастична література — це відносно молода література, вона з'явилася на початку XX ст. По суті вона виникла в той час, коли наука набула стрімкого розвитку.
На мій погляд, найвидатнішим письменником-фантастом можна назвати американця Рея Дугласа Бредбері. Його перу належить понад 800 різноманітних новел та оповідань. Між іншим, в усіх творах письменника йдеться про подальше життя людства, тобто про його майбутнє. Чи подобається мені майбутнє, змальоване у творчості Рея Бредбері? Відверто скажу, що ні. Чому? А ось, наприклад, узяти хоча б славетну новелу Рея Бредбері "Усмішка". Описані у творі події відбуваються у 2061 році. Людство вже пережило ядерну війну, у містах панує бідність і голод. Довкола панує суцільний безлад. Єдиною розвагою для людей було свято науки. Свято це полягало в тому, що мешканці міста виходили на вулиці й трощили заводи, фабрики, розбивали машини, нівечили архітектурні пам'ятки. І от в одному з таких міст відбувається вже відоме читачам свято науки. Люди прийшли на майдан, стали в чергу, щоб плюнути в картину, на якій зображена Мона Ліза зі своєю чудовою усмішкою. Невже так змогла б вчинити цивілізована людина? Виявляється, що так. Точніше, сама цивілізація змінила людину. Наука й техніка наскільки сягнули вперед, що людство геть забуло про моральні цінності. Люди перестали бути собою, вони стали жорстокими, грубими, бездуховними.
Новела американського письменника є своєрідним попередженням про небезпеку. Але все ще можна виправити. Просто люди не повинні забувати про духовність та моральні цінності.