ответ:Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.
Объяснение:
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.
Л. Костенко
Під вечірнім сонцем Києва на вас чекає незабутній вечір співаної поезії, яку чуєш серцем.
Ліна Костенко – безумовний класик,чиї твори обожнюють, вони стали символами, піснями, мемами, і оточили нас з усіх боків.
Тож цього вечора в #KozlovskyiArtCenter прозвучать особливі пісні, адже усі вони написані на вірші неперевершеної Ліни Костенко.
Автор та виконавець цих пісень — Неля Франчук, яка є автором багатьох пісень на вірші класиків української та зарубіжної поезії, а також на вірші сучасних молодих поетів.
Її пісні – це і вишукані авторські романси, і маленькі моно-вистави, і співана поезія, коли думки та емоції автора вірша переплітаються з відчуттями та світосприйняттям автора музики.
Неля Франчук виконуватиме пісні у супроводі чудового гітариста, аранжувальника Григорія Лук’яненка і талановитого скрипаля Івана Списаренка.
Во все эпохи мира внешность гномов была одинаковой. Они были низкорослыми и коренастыми; грудь у них была широкой, руки – сильными, ноги – крепкими, а бороды – длинными (у гномов бороды были с рождения, равно у мужчин и женщин). Ни человек, ни эльф, никогда не видел безбородого гнома — разве если бы он был обрит в насмешку, и тогда он готов был умереть от позора.
Гномы были созданы сильными и выносливыми, неподвластными большинству болезней и крепостью подобные камню. Они переносят тяжелый труд, голод и телесные раны лучше всех иных народов, одаренных речью; Аулэ создал их в дни владычества Мелькора и в противостояние ему. Гномы любили горное дело и жили под землёй. Они находили самоцветы, алмазы, золото, серебро и митриль, с великим мастерством изготавливая из них украшения или оружие. Все гномы издавна предпочитают живым созданиям металл и камень, который можно обрабатывать. По характеру гномы упрямы, скрытны, очень долго помнят и добро, и зло, никогда не забывают обид (но и друзей тоже) и всегда мстят врагу. Из всех племён и родов Детей Эру гномы более всего дружили с эльфами-нолдор, которые были друзьями и учениками Аулэ в Валиноре; самоцветы нолдор гномы ценили превыше любых сокровищ. Гномы всегда желали увеличивать свои богатства, копить их и хранить, но пользовались ими они только для торговли и более выгодного увеличения своих богатств.
В древние времена гномы охотнее работали с железом и медью, нежели с серебром и золотом; а оружие и военное снаряжение получалось у них лучше всего. Гномы первыми научились создавать кольчуги, и в искусстве их создания даже нолдор не могли с ними сравниться.
Гномы не были бессмертными, хотя срок их жизни был сравнительно долог. Большинство гномов, не погибших в бою или от несчастного случая, доживали примерно до 250 лет, однако встречались и 300-летние долгожители (больше всего их было среди Народа Дурина). До 30 лет гном считался слишком юным для войны или работы. Повзрослев примерно к 40 годам, гномы до 240 лет находились в зрелости и расцвете сил (женились они, как правило, годам к 90).