Відповідь:Вірші шотландського поета Р. Бернса схожі на народні пісні. У них зображуються прості люди. Вони кохають і страждають, радіють і тужать, простою мовою розповідають про своє життя.
У вірші “Моє серце в верховині” поет зображує любов до рідного краю:
Будь здорова, верховина, любий рідний край.
Честі й слави Батьківщино, вольності розмай!
Сила
його почуття така, що де б не був поет, думкою він завжди лине на батьківщину. Всі його мрії про рідні гори. Любій верховині належать його серце і душа.
Хоч іду я на чужину, повернуся знов,
Моє серце в верховині і моя любов.
Р. Бернс любить не тільки чудові краєвиди своєї вітчизни, а й своїх співвітчизників. Вірш “Плач удови-верховинки” зворушливо розповідає про долю простої селянки. Вона була щаслива в рідній верховині з любим чоловіком.
На верховині я жила.
Гай-гай, зелений гай!
Яка щаслива я була,
Там був для мене рай.
Та щастя селянки скінчилося, коли її Дональд поліг у бою “проти
ворожих зграй”. І ось тепер вдова-верховинка ледве животіє.
Немає грошей і на хліб,
Хоч у труну лягай.
Р. Бернс усе своє життя сам змушений був тяжко працювати. Тому він щиро співчував усім знедоленим.
нет не могла
Наверное, тем, что обладал редким среди людей даром, даром, который с легкой руки Л. Н. Толстого принято называть «умом сердца». Такие люди часто беззащитны перед ударами судьбы, они много видят, но еще больше чувствуют, и именно эти чувства, которые мало подчиняются трезвому рассудку, руководят их поступками и делами. Таким людям всегда непросто жить и находить себя в жестоком мире обыкновенных людей. Герой Толстого руководствовался своей совестью и потому так и не смог примириться с миром людей, нарушающих законы добра и справедливости.