класицизм веймарський — напрям у німецькій класичній літературі просвітницької спрямованості 80-90-х xviii ст. представлений творчістю й.-в.гете, ф.шіллера, теоретичними працями й.вінкельмана, в.гумбольдта. к.в., що прийшов на зміну періоду "бурі і натиску", руссоїстському культу чуттєвості, орієнтувався на антику як ідеал духовної та фізичної досконалості. водночас к.в. не обтяжувався жорсткими естетичними нормативами," на відміну від французького класицизму, тяжів до жанрового розмаїття, масштабності образів, простоти композиції.
