Когда я прочитала сказку-быль А.П. Платонова «Неизвестный цветок» меня поразила сила необычного красивого маленького цветка. Он рос на голом пустыре, там лежали одни камни, и совсем не росла трава. Ему было очень сложно и тяжело, но он боролся за свою жизнь и не унывал. А по ночам он светился и благоухал. Пионерка Даша цветку, она удобряла землю со своими друзьями. Это очень добрый поступок. Я считаю, что этим произведением автор хочет сказать нам, людям, что никогда не нужно сдаваться, нужно бороться, идти к своей цели и только тогда будет результат.Вот)
Автор зображує своїх героїв не стільки за до описування зовнішніх проявів їхнього життя (як це робили, скажімо, Бальзак або Діккенс), скільки за до рунтовного й скрупульозного аналізу найтонших порухів їхніх душ, психологічних глибин (славнозвісний «психологізм Достоєвського) у моменти найвищого напруження душевних сил, у так званих «межових ситуаціях». Якщо в текстах інших романістів часто використовуються докладні описи (портрети, інтер’єри, пейзажі), то в «Злочині і карі» значно більше діалогів і монологів. Власне авторського «голосу» (що, як ви вже знаєте, притаманне, наприклад, Діккенсу з його прямими звертаннями до читача) у Достоєвського дуже мало. Кожний персонаж має свій неповторний голос, свій тип свідомості. Так, самозакоханий і процвітаючий Лужин мислить і розмовляє зовсім не так, як розумний і втомлений насолодами життя цинік Свидригайлов. «Голос» енергійного й діяльного Разуміхіна абсолютно відрізняється від жовчно-скептичних інтонацій Раскольникова. Тому письменник і зіштовхує думки різних героїв, створює їхні діалоги або полілоги, де звучать рівноправні голоси.