Объяснение:
Головним героєм є співець. Душевний стан ліричного героя напружений. Він почувається самотнім. Його охопили сум, туга, зневіра, навіть відчай. У його душі відбувається боротьба добра і зла.
І ніщо не може втішити царя, окрім божественного звука арфи, адже вона знаходиться в руках співця, чиї пісні любі Господу. Чого прагне Саул: веселощів, задоволення чи ще більшої влади? Ні, він хоче переконатися, що його душа жива, не скам’яніла, адже він ще здатен чути «арфи глас». Він прагне, щоб божественна пісня розбудила в серці надію, щоб сльози полилися з його очей.
Жодного натяку на конкретну особу чи якісь історичні реалії у вірші немає. Перед нами постає скорботний образ особистості, яка мужньо переносить неймовірні муки, прагнучи певного просвітлення, яке може дати їй музика (мистецтво). З тексту вірша нам невідомо, від чого страждає ліричний герой, чому в нього на душі так важко, через що його серце може розірватися від страшних мук. Це певне абстрагування від біблійної історії перетворило вірш на образ-алегорію стражденної душі, що прагне спокою й умиротворення, але вже ніде не може його знайти…
У вірші йдеться про іудейського царя Саула.
Але Байрон виходить за рамки біблійної історії: образ біблійного царя доповнюється образом співця (поета), який виходить на перший план. За ним стоїть сам автор і ширше — усе його покоління. Душевний стан ліричного героя напружений. Він почувається самотнім. Його охопили сум, туга, зневіра, навіть відчай.
Душу ліричного героя може врятувати лише мистецтво. Але риторичне питання у кінці твору залишається без чіткої відповіді: «Як не спів, воно од мук тяжких порветься враз!»
Моя оценка 9/10
Объяснение:
Павлуша.
Мальчик лет 12, неказистый и некрасивый, но он понравился автору. Павлуша много рассказывал и его голос был полон необыкновенной силы. Внешность Павлуши была очень приметной - большая голова, на которой торчали во все стороны черные волосы, рябое лицо и большой рот. На вид Павлуша был неуклюжим, одет в рубашку и портки, все в заплатах.
Илья.
Ровесник Павлуши. Мальчик с желтыми, почти белыми волосами, которые он скрывал войлочной шапочкой. Лицо Ильи все время словно щурилось, у него были сжаты губы и брови. Нос с горбинкой, лицо заботливое. Одет в онучи и свитку, которую подпоясал веревкой.
Костя.
Мальчик лет 10. Привлекал внимание задумчивым и даже печальным видом. Маленький и щуплый он выделялся своими огромными глазами, лицо Кости было в веснушках.
Ваня.
Самый младший из ребят, ему было лет 7. Про него сказано меньше всего. Большую часть рассказа он то вылазил из под рогожи, то снова под нее прятался. Волосы кудрявые, говорит слегка картавя.