Первісна епоха – це найбільший період в історії людства – від виникнення людини (близько млн. років тому) і до появи державності. У різних народів цей період тривав неоднаково, деякі навіть зараз живуть за умов первісності. Тому сучасна наука розрізняє власне первісну культуру – що існувала до виникнення перших цивілізацій на Землі (кінець IV – початок III тисячоліття до н.е.), і традиційну первісну культуру.
Протягом первісної епохи відбувалися такі процеси:
– антропогенез – біологічна еволюція людини, що завершилася приблизно 40 тисяч років тому виникненням виду “людина розумна” (Homo sapiens), а також основних людських рас;
– формування мислення (або інтелекту) людини, її мови;
– розселення людства по всіх континентах;
– перехід людей від привласнюючого господарювання (мисливство, збиральництво) до відтворюючого (землеробство і скотарство);
– соціогенез – формування суспільних форм життя у вигляді родової, а потім родоплемінної організації;
– поява перших світоглядних, релігійних уявлень, міфологічних систем.
Серед цих найважливіших процесів, що заклали фундамент історії людства, своє місце займає формування культури як особливої сфери людського суспільства. Причому для ранніх етапів історії різних народів характерна єдність закономірностей, спільність проявів становлення культури.
Специфічною рисою первісної культури є синкретизм (нерозділеність), коли форми свідомості, господарчі заняття, суспільне життя, мистецтво не відокремлювалися і не протиставлялися один одному. Будь–який вид діяльності містив у собі інші. Наприклад, у полюванні були з'єднані: технологічні прийоми виготовлення зброї, стихійні наукові знання про звички тварин, соціальні зв'язки, які виражалися в організації полювання (індивідуальне, колективне), релігійні уявлення – магічні дії по забезпеченню успіху, які, в свою чергу, включали елементи художньої культури – пісні, танці, живопис. Саме внаслідок такого синкретизму характеристика первісної культури передбачає цілісний розгляд матеріальної і духовної культури, чітке усвідомлення умовності такого розподілу.
Первісну історію людства традиційно поділяють на палеоліт, мезоліт і неоліт – 2 млн. р. тому – межа III тисячоліття до н.е.; епоху бронзи – II тисячоліття до н.е.; ранній залізний вік – I тисячоліття до н.е. Використовуючи цю періодизацію, дамо загальну характеристику еволюції матеріальної культури і мистецтва первісного суспільства.
Объяснение:
Олександр Грін Справжнє ім’я — Олександр Степанович Гриневський. Народився у Слободському — повітовому містечку В'ятської губернії, у сім'ї службовця-поляка. Через деякий час родина переїхала у В'ятку. Отримавши початкову освіту вдома, Олександр продовжив навчання в реальному училщі.
Коли Гріну було 14 років, від туберкульозу померла його мама, а батько через чотири місяці одружився вдруге. Відносини з мачухою у Саші не складалися, тому він став жити окремо. 16-тирічним мрійливим юнаком Сашком Гриневським, ще не письменником, Олександр Грін приїхав до Одеси.
На Олександрові була сіра учнівська курточка й великий капелюх, який здавався йому схожим на мексиканське сомбреро. Побачивши його в такому вигляді, капітани одразу розуміли, що він новачок, і відмовляли йому. Сашко цілодобово тинявся у порту, скрізь пропонуючи свої послуги: спочатку матросом за зарплатню, потім — без платні або за саме харчування. Капітаном він так і не став, і далекі країнах залишилися лише в його мріях.
Крим — чарівна країна, де романтик О. Грін знайшов утілення своїх мрій. Пишна природа Криму, синє море, яскраве сонце — усе це збуджувало натхнення.
Уперше Грін приїхав у Крим у 1923 році. За надрукований роман «Сяючий світ» письменник одержав гонорар, який з дружиною витратив на подорож. Побували в Севастополі, Ялті, Алупці, Гурзуфі. Чотири роки потому знову приїхали в Крим. Шість років митець разом із дружиною прожив у Феодосії.
За цей час з'явилися романи «Золотий ланцюг», «Та, що біжить хвилями», «Дорога в нікуди» та інші. Напевне, не менше половини доробку Гріна створено у феодосійський період його життя
Однак останні дні письменника пройшли не у Феодосії, а в Старому Криму. Тут йому було затишно, разом із ним були книги, море і сонце.