Петро Петрович Гулак-Артемовський, народився 27 січня 1790 р. у містечку Городище на Київщині (зараз Черкаська обл.) в сім’ї священика. У 1801—1803 рр. навчався у Київській академії, Не закінчивши академію, у 1813 році почав викладати в приватних пансіонах Бердичева, вчителював у будинках багатих польських поміщиків. У 1817 р. — навчався в Харківському університеті, де з 1825 р. він був професор історії і географії, а у 1841—-1849 рр. — ректором. Був високоосвіченою людиною, володів польською і французькою мовами, цікавився просвітницькими ідеями, інтенсивно займався науковою роботою. Гулак-Артемовський заклав основи нової байки, дав перші зразки романтичної балади, збагатив літературну мову, показав приклад майстерного віршування. Активну літературну діяльність він розпочав після переїзду 1817 р. до Харкова, коли в журналі «Украинский вестник» були надруковані його переклади російською мовою з Ж.-Ж. Руссо, Дж. Мільтона, Ж. Расіна. Популярність поет здобув після опублікування 1818 р. у цьому самому журналі відомої байки «Пан та Собака». Найпліднішими у творчості поета були 20-ті роки XIX ст. У цей період він публікує байки «Солопій та Хівря», «Тюхтій та Чванько» (обидві 1819), «Дурень і Розумний», «Цікавий і Мовчун» (обидві 1820), «Батько та Син», «Рибка», «Дві пташки в клітці» (всі 1827), в яких торкається життєвих проблем, часом соціального характеру.
У 1855 р. Гулак-Артемовський обраний почесним членом Харківського університету. Крім того, П. П. Гулак-Артемовський з 1818 р. викладав французьку мову в Харківському інституті благородних дівчат, а з 1827 р. також керував навчальною частиною Полтавського інституту шляхетних дівчат. Він належав до числа засновників «Українського журналу». Був членом Московського товариства аматорів російської словесності, Королівського товариства друзів науки у Варшаві. Помер П. Гулак-Аремовський 13 жовтня 1865 р. у Харкові. Петро Гулак-Артемовський твори Батько та син , Дві пташки в клітці , Пан та собака , Справжня добрість , Цікавий і мовчун , Рибалка .
Жизнь преподносит тяжелые испытания и иногда так хочется с кем-то поговорить, рассказать о своих проблемах. На приходит телефон доверия. Люди, которые умеют и могут слушать, люди, которые не будут давать какие-либо советы или успокаивать. Они дадут возможность просто высказаться. Все, что твориться в душе и грызет вас уже долгое время можно рассказать. Вас не будут осуждать или смеяться, об этом никто не узнает. Как же это приятно знать, что в мире есть люди, которые умеют слушать! Если вас что-то беспокоит, а никто из вашего окружения не имеет возможности, а может просто не хочет это понять и просто послушать, позвоните. Для вашего же блага!
Это повесть о стойкости и мужестве русского солдата, мужчины, человека с большой буквы. Борис Полевой описал невыдуманную историю, которая произошла во время Великой Отечественной войны. Военный летчик Алексей Маресьев (в книге он Мересьев) был сбит на вражеской территории, но выжил, он полз восемнадцать дней и ночей, без еды, без пищи, зимой, один в снежном плену, полз на звуки орудий, полз к своим... Отморозил обе ноги, но дополз. Партизаны его и отправили в госпиталь. Когда он понял, что ноги придется ампутировать, он плакал в подушку навзрыд... разные мысли приходили в голову летчику, даже о самоубийстве, ибо летчик-инвалид - это не совместимое с жизнью явление, казалось ему. Мало того, что он остался жив, он еще и продолжал летать, никто из комиссии, оформлявшей допуск к полетам, даже не догадался, что перед ними человек без обеих ног. Он плакал в небе... Я тоже не могла без слез читать эти строки. Алексей Маресьев навсегда останется в моей памяти как поистине великий и настоящий человек, патриот своей Родины, истинный герой своего Отечества.
Петро Петрович Гулак-Артемовський, народився 27 січня 1790 р. у містечку Городище на Київщині (зараз Черкаська обл.) в сім’ї священика. У 1801—1803 рр. навчався у Київській академії, Не закінчивши академію, у 1813 році почав викладати в приватних пансіонах Бердичева, вчителював у будинках багатих польських поміщиків. У 1817 р. — навчався в Харківському університеті, де з 1825 р. він був професор історії і географії, а у 1841—-1849 рр. — ректором. Був високоосвіченою людиною, володів польською і французькою мовами, цікавився просвітницькими ідеями, інтенсивно займався науковою роботою. Гулак-Артемовський заклав основи нової байки, дав перші зразки романтичної балади, збагатив літературну мову, показав приклад майстерного віршування. Активну літературну діяльність він розпочав після переїзду 1817 р. до Харкова, коли в журналі «Украинский вестник» були надруковані його переклади російською мовою з Ж.-Ж. Руссо, Дж. Мільтона, Ж. Расіна. Популярність поет здобув після опублікування 1818 р. у цьому самому журналі відомої байки «Пан та Собака». Найпліднішими у творчості поета були 20-ті роки XIX ст. У цей період він публікує байки «Солопій та Хівря», «Тюхтій та Чванько» (обидві 1819), «Дурень і Розумний», «Цікавий і Мовчун» (обидві 1820), «Батько та Син», «Рибка», «Дві пташки в клітці» (всі 1827), в яких торкається життєвих проблем, часом соціального характеру.
У 1855 р. Гулак-Артемовський обраний почесним членом Харківського університету. Крім того, П. П. Гулак-Артемовський з 1818 р. викладав французьку мову в Харківському інституті благородних дівчат, а з 1827 р. також керував навчальною частиною Полтавського інституту шляхетних дівчат. Він належав до числа засновників «Українського журналу». Був членом Московського товариства аматорів російської словесності, Королівського товариства друзів науки у Варшаві. Помер П. Гулак-Аремовський 13 жовтня 1865 р. у Харкові. Петро Гулак-Артемовський твори Батько та син , Дві пташки в клітці , Пан та собака , Справжня добрість , Цікавий і мовчун , Рибалка .
Удачи :)