У романі описується суспільство, яке спирається на масову культуру і споживче мислення, в якому всі книги, які змушують замислюватися про життя, підлягають спаленню; зберігання книг є злочином; а люди, здатні критично мислити, виявляються поза законом. Пожежні повинні спалювати всі заборонені книги, які виявлять, причому – разом з житлами власників. Власники книг при цьому підлягають арешту, одного з них навіть відправляють до психіатричної лікарні. Автор зобразив людей, які втратили зв’язок один з одним, з природою, з інтелектуальним спадком людства. Люди поспішають на роботу чи з роботи, ніколи не кажучи про те, що вони думають або відчувають, розмовляючи лише про безглузде і порожнє, захоплюються тільки матеріальними цінностями. Удома вони оточують себе інтерактивним телебаченням, яка проектує зображення відразу на стіни (в які вбудовані кінескопи), і заповнюють свій вільний час переглядом телевізійних передач, нескінченних і безглуздих серіалів. Однак «благополучна», на перший погляд, держава знаходиться на порозі тотальної руйнівної війни, якій все ж судилося розпочатися. Головний герой роману, Гай Монтег, працює «пожежним», будучи впевненим, що виконує свою роботу «на користь людства». «Пожежний» Гай Монтег, знайомиться з сімнадцятирічною дівчиною Клариссою Маклеллан і починає розуміти, що можливе інше життя. Клариссу вважають дивною через її захоплення природою, бажання говорити про почуття і думки жити.
Объяснение:
Самая большая ценность народа - язык, на котором он пишет, говорит и думает. Это значит, что вся сознательная жизнь людей проходит через родной для них язык. Все мысли человека формулируются языком, а эмоции, ощущения окрашивают то, о чем он думает.
Язык народа - это показатель его культуры. Показателем личных качеств человека - его мировоззрения и поведения - является язык, поэтому узнать человека можно по его речи.
Нужно судить о человеке не по его внешним проявлениям, а по манере говорить. Ведь язык - это точный показатель нравственных качеств личности. Именно поэтому постоянно следить за своей речью необходимо.
Цитата С. Довлатова сюда очень подходит:
"Язык не может быть плохим или хорошим. Ведь язык - это только зеркало. То самое зеркало, на которое глупо пенять."