З дитячих років ми чули, як співали наші мами і бабусі "Пісню про рушник", "Ми підем, де трави похилі", "Білі каштани", "Стежина", "Цвітуть осінні, тихі небеса". І тільки зараз ми дізналися, що всі ці пісні належать одному авторові — Андрію Малишку.
Пісенність — одна з найголовніших прикмет усієї поезії Малишка. Його поетичне мислення завжди було взаємопов'язане з елементами народнопісенної поетики. Це й забезпечило активну співпрацю композиторів з поетом та широку популярність пісень на тексти А. Малишка. Музику до його поетичних творів писали такі відомі композитори, як Л. Ревуцький, П. Майборода. А. Штогаренко, П. Козицький, М. Вериківський, С. Козак, О. Білаш та інші.
Мабуть, найвідомішим твором пісенної спадщини Малишка є пісня "Рідна мати моя" ("Пісня про рушник"). Вона була написана до кінофільму "Літа молодії" і здобула велику популярність серед народу, стала народною перлиною. Кожен рядок цієї пісні випромінює доброту і любов, пройнятий материнським теплом і синівською вдячністю. У поезії створено узагальнений образ матері, що "ночей не доспала", що передавала своєму синові любов до Вітчизни, до природи, до всього прекрасного. Мати перед дальньою дорогою дає сину "рушник вишиваний", де вимережила своїй дитині долю, долю серед тихого шелесту трав, "в щебетанні дібров". Цей рушник оберігатиме сина в дорозі і буде нагадувати йому про сонячне дитинство, розлуку з рідним краєм і найдорожчою людиною. Своєрідна форма поезії наближає її до пісні. Рефрен надає співучості, ніжності, ліричності, народності. Твір насичений епітетами, яскравими метафорами.
У прекрасній пісні "Ранки солов'їні" йдеться про ніжне кохання, яке ніколи не забувається, сниться ночами. Згадуються і солов'їні ранки, і стежки, де ступали ноги милої, і дніпровські хвилі, якими разом милувалися. Надзвичайно мелодійним у пісні є приспів. Побудований на паралелізмі, він викликає чимало асоціацій.
Душу і серце ліричного героя пісні "Ми підем, де трави похилі" тривожать карі очі коханої, яку він порівнює із "золотою веселкою".
За вісім днів до смерті Андрій Малишко написав свою лебедину пісню, що живе в народі під назвою "Стежина". У поезії— персоніфікований мистецький образ стежини — життєвої дороги людини, що наштовхує поета на роздуми про власну життєву дорогу.
У піснях своєрідність художнього почерку А. Малишка позначена щедрим використанням фольклорних елементів. Характерними для його поезій є синонімічні повтори, народні образи-символи, його тропи і фігури завжди свіжі й неповторні. Пісні насичені метафорами, епітетами, порівняннями.
Пісні Андрія Малишка співають люди різного віку, вони близькі всім, бо йшли від чистого і щирого серця.
Современная литература предстает перед читателями во всей ее многогранности: многообразие жанров, стилей, сотни тем и проблем, поднимаемых. Собственно, каждый может найти что-то по душе. Что касается меня, в последнее время я увлекаюсь жанром фэнтези.
Магические , необычные существа, игра фантазии – все это сочетается с основными проблемами человечества именно в фэнтези-произведениях. Самым любимым моим произведением этого жанра, если рассматривать современный этап развития литературы, является цикл книг о Гарри Поттере
английской писательницы Джоан Роулинг, а любимый герой этой книги, собственно, – сам Гарри.
Первое, что мне понравилось – стиль написания. Писательница использует живую, яркую речь, насыщает книгу замечательными художественными средствами, однако не перегружает читателя ими. Наверное, поэтому серия книг о Гарри Поттере сейчас так популярна среди детей.
Во-вторых, в этой истории изображено много “вечных”, и от этого не менее интересных для подростка тем: дружба, любовь, справедливость, конфликт между добром и злом, смелость. Именно по справедливости начинается первая книга о Гарри: обездоленный
сирота, что постоянно терпит обид и оскорблений от семьи, в которой вынужден жить, попадает в мир магии, где есть возможность найти свое счастье и настоящую судьбу. Гарри – решительный, смелый и храбрый к самопожертвованию: он готов принять вызов Темного Лорда ради блага всего колдовского мира, готовый встретить смерть ради счастья других. Наверное, именно эта черта главного героя больше всего меня захватывала при чтении.
Постоянно возникал вопрос: “А как бы в такой ситуации поступила я?”. Наверное, у меня не хватило бы смелости и отваги.
В-третьих, читая книги о Гарри Поттере, я действительно погружалась в другой, таинственный и магический мир. Великаны, черные и белые маги, профессиональные колдуны и ученики, которые только учатся искусству волшебства, – это заинтересовывало все больше и больше. Это путешествие другим миром длилось, увы, не так долго, как бы того хотелось.
Я не заметила, как прочитала все семь книг о Гарри Поттере.
Казалось, что теперь я знаю всю эту историю в совершенстве. Однако я уверена, что остались неразвернутые таинственные страницы, непознанные стороны и черты моего любимого героя современной литературы. Именно поэтому я планирую впоследствии еще раз побывать в мире волшебства и колдовства, еще раз открыть для себя Гарри Поттера, уже нового и совершенно другого.
Кто знает, возможно, он предстанет в негативном свете? Или же, в противном случае, захватит меня еще больше.
это какой урок и какой класс