Мумі-трол: син Мумі-мами та Мумі-тата, а також кращий друг Нюхмумрика (Снусмумрика). Дуже зворушливий та чутливий. В цілому хоробрий, але іноді полохливий... Легко заводить нові знайомства, чим завдає дещицю головного болю своїй мамі.
Мумі-мама: дружина Мумі-тата, вона ж мама Мумі-троля. Найкраща в світі мама! Завжди готова прийняти чергову порцію нових друзів улюбленого сина, нагодувати, приголубити й покласти спати усю цю ораву.
Мумі-тато: Мумі-тато одружений на Мумі-мамі, він же є батьком Мумі-троля. Був народжений за дивного розташування зірок й залишений у Будинку для Підкидьків ґемулихи. В молодості багато мандрував. Сам побудував Дім. Також, він найвідоміший письменник Мумі-долу.
Чмих (Сніфф): Син тваринки Сос та Шмиглика. Він же Маленька Тваринка. Трішки жадібний, любить поскиглити... Небайдужий до усього яскравого й солодкого. Знайшов чудову печеру.
Ондатр (Вихухоль): Справжній філософ. Цілими днями лежить у гамаку з розумною книжкою. Турботу про себе сприймає як належне. Зануда.
Нюхмумрик (Снусмумрик): Син Мюмли-мами та Юксаре. Зведений брат Мюмли. Рідний брат Крихітки Мю. Вільний птах. Любить палити люльку та грати на губній гармошці. Не любить заборонних табличок, будинків та сторожа парку. Кожне літо проводить у Мумі-долі, а восени йде у далекі краї.
Хропусь (Снорк): Хропка - брат Фрекен Хроплі. Зовні схожий на Мумі-троля, але змінює колір залежно від настрою. Любить головувати на різних зборах. Дуже серйозний тип.
Хропля (Фрекен Снорк): Сестра Хропки. Володарка шовковистої чуприни та золотого браслета, що вдягають на ногу. Любить прикраси й крутитися перед дзеркалом. Була врятована Мумі-тролем від хижого куща.
Мавпочка (Кошенятко): У різних варіантах перекладу зі шведської є або Мавпочка, або Кошенятко (першим побачив його Чмих і захотів потоваришувати).
Гемуль - колекціонер комах: Мумі-тато так характеризує гемулів: «Гемулі досягають майже подвійної висоти звичайної папороті. У них витягнуті й дещо пригнічені обличчя. Рожеві очі. Немає вух, але замість них кілька жмутиків синього або кольору імбиру волосся. Гемулі - зовсім не видатні інтелектуали й легко стають фанатиками. їхні ноги надзвичайно великі й пласкі. Вони не можуть навчитися свистіти, й тому не люблять будь-який свист.» Усі гемулі досить занудливі. Люблять керувати й ніколи не визнають своєї неправоти. Як правило, щось колекціонують.
Гемуль філателіст-ботанік: Фанатичний колекціонер-профан.
Гатіфнати: 3 пояснень Мумі-мами: «Це такі дрібні чарівні звірята. Здебільшого вони невидимки. Іноді вони живуть під мостинами в людей, й чутно, як вони прокрадаються там увечері, коли в будинку все затихає. Але частіше вони бродять світами, ніде не зупиняючись, ні про що не турбуючись. Ніколи не можна сказати, веселий гатіфнат чи злий, опечалений він чи здивований. Я впевнена, що у них взагалі немає ніяких почуттів.» Гатіфнати з'являються на світ із зернят у день літнього сонцестояння. Мандрують по всьому світу в маленьких човниках. Раз на рік збираються на своєму таємному острові й дізнаються про погоду за великим барометром. Дуже наелектризовані.
Январь...
Я её сразу узнал, как только увидел. И платочек на ней тот же самый, дырявый, и сапожонки худые, что днём на ней были. Мы, зимние месяцы, её хорошо знаем. То у проруби её встретишь с вёдрами, то в лесу с вязанкой дров. И всегда она весёлая, приветливая, идёт себе – поёт. А нынче приуныла.
Июнь. И мы, летние месяцы, её не хуже знаем.
Июль. Как не знать! Ещё и солнце не встанет, она уже на коленях возле грядки – полет, подвязывает, гусениц обирает. В лес придёт – зря ветки не сломит. Спелую ягоду возьмёт, а зелёную на кусте оставит: пусть себе зреет.
Ноябрь.
Я её не раз дождём поливал. Жалко, а ничего не поделаешь – на то я осенний месяц!
Февраль.
Ох, и от меня она мало хорошего видела. Ветром я её пробирал, стужей студил. Знает она Февраль-месяц, да зато и Февраль её знает. Такой, как она, не жалко среди зимы весну на часок подарить.
Апрель. Отчего же только на часок? Я бы с ней век не расставался.
Сентябрь. Да, хороша девушка!.. Лучшей хозяйки нигде не найдёшь.
Скромная и безропотная девушка не жалуется на судьбу, трудолюбива. За добрый нрав все в округе любят и жалеют Падчерицу.
А какая она красавица!
Мачеха ни в грош не ставит Падчерицу, не испытывает к ней никакого сострадания. Поэтому и отослала ее на ночь глядя в метелицу и в лютый мороз искать в лесу подснежники для капризной королевы. Девушка наверняка замерзла бы в лесу, если бы не повстречала двенадцать месяцев. Месяцы прониклись сочувствием к бедняжке и решили ей - подарить подснежники.