Тема: зображення власного ставлення поета до важкого кріпацького життя на Україні.
Вірш умовно можна поділити на три частини, кожна з яких має свій мотив: заповіт поета поховати його на батьківщині, спонукання народу скинути пута неволі, палкий заклик побудувати вільну країну в сім'ї народів.
Провідний мотив: заклик до українського народу визволитися від гніту заради щасливого майбутнього.
Основна думка: «і мене в сім'ї великій, в сім'ї вольній, новій, не забудьте пом'янути незлим тихим словом».
Ідея: віра поета у краще майбутнє для свого народу.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Вид лірики: громадянська.
Художні засоби.
Епітети: «лани широкополі», «злою кров'ю», «сім'ї великій, …вольній, новій», «незлим тихим словом».
Бабушка послала семилетнего автора в лес за земляникой. Она хотела продать ягоду и купить то, что нужно для дома и для него пряник - коня с розовой гривой, мечту каждого мальчишки. Он набрал ягод, но поддался на уговоры таких же, как он, пацанов и съел землянику. Наложил в корзинку травы, а сверху бросил немного ягоды, да еще и соседского Саньку за "науку" калачами кормил. И ягоды не собрал, и калачи украл. Бабушка уехала с утра на рынок. Днем он увидел ее в лодке, и она грозила ему кулаком.
Автор пришел домой поздно, свернулся калачиком и жалел сам себя, вспоминал маму, которая утонула, и мучился. А утром пошел к бабушке просить у нее прощенья, как научил его дед. Бабушка долго ругалась, рассказывала всем, что он натворил, но все-таки дала ему тот самый пряник, красивого коня с розовой гривой!
Любила его, сорванца-сироту.
Рассказ учит честности, учит заботиться о близких, относиться к ним по-доброму и очень любить.