1. Дивовижний острів з незвичайними мешканцями. (Корабель "Антилопа", на якому плив Гуллівер, розбився об скелю. Лише декілька матросів врятувалися, але що з ними сталося потім, Гуллівер не знав. Він сам плив навмання і потрапив, нарешті, на берег. Знепритомнів. Коли прийшов до тями, зрозумів: він у полоні, до того ж поряд з ним метушилися якісь чоловічки.)
2. Гуллівер налагоджує контакти з тубільцями. (Гуллівера годували, йому прислуговували шістсот чоловічків. Він зрозумів, що тубільці сумлінно виконують свої обов'язки, вони поважають закони і догоджають своєму імператорові.)
3. Розваги тубільців. (Вони неабиякі танцюристи; мешканці Ліліпутії легко йшли на контакт, діти бавилися з Гуллівером.)
4. Політичні ігри імператора зі своїми підлеглими. (Щоб здобути високу посаду, кандидати мають показати свою спритність, танцюючи на канаті; прагнучи отримати нагороду з рук імператора, міністри уподібнюються малечі: стрибають через палицю, пролазять попід нею — не розуміючи, що тим самим втрачають свою гідність.)
5. Самодурство правителів перешкоджає розвитку країни. (Гострі партійні чвари щодо підборів. Ворожнеча між Ліліпутією і Блефуску: з якого ж кінця треба розбивати яйця?)
6. Про що змушує замислитися життя мешканців Ліліпути. (Влада в той чи інший б відволікає населення країни від важливих соціальних та побутових проблем. Психологія можновладців не дуже змінилася й сьогодні. Бажання обійняти високу посаду часом бере гору над такими моральними якостями, як гідність, честь, почуття справедливості, людяність та милосердя.)
"Смотри же, Павлуша, учись, не дури и не повесничай, а больше всего угождай учителям и начальникам. Коли будешь угождать начальнику, то, хоть и в науке не успеешь и таланту бог не дал, все пойдешь в ход и всех опередишь. С товарищами не водись, они тебя добру не научат; а уж если пошло на то, так водись с теми, которые побогаче, чтобы при случае могли быть тебе полезными. Не угощай и не потчевай никого, а веди себя лучше так, чтобы тебя угощали, а больше всего береги копейку: эта вещь надежнее всего на свете. Товарищ или приятель тебя надует и в беде первый тебя выдаст, а копейка не выдаст, в какой бы беде ты ни был. Все сделаешь и все на свете копейкой"
В своем “Поучении” Владимир Мономах, будучи не только умным, но и образованным человеком, особое внимание уделил образованию и нравственности. Ставя в пример своего отца, четвертого сына Ярослава Мудрого Всеволода Ярославича (1030 – 1093), который знал пять языков, в первую очередь, он призывал своих детей учиться ”…человек должен всегда учиться: в пути и на коне” и никогда не лениться “…леность ведь всему мать: кто что умеет, то забудет, а чего не умеет, тому не научится”. В своем отцовском обращении князь наказывал своим детям трудиться, творить добро, всегда ответственно исполнять свой долг, не полагаясь во всем на слуг и воевод. Так в походе, считал Владимир Всеволодович, не следовало предаваться “ни питию, ни еде, ни сну”, нельзя было слишком быстро снимать с себя оружие, так как “внезапно человек погибает”. Неоднократно Мономах обращал внимание молодых князей на необходимость быть бесстрашными и честными, приводя для иллюстрации многочисленные примеры из своей жизни. Построив “Поучение” на основе христианских заповедей, князь требовал любви к Богу, строгого выполнения церковных обрядов, почитания старших. Наивысшим авторитетом для детей должен был быть отец, которому следовало во всем подражать. Киевский князь Владимир Всеволодович Мономах рассчитывал, что “Поучение” прочтут не только его сыновья: “Дети мои или иной кто, услышав эту грамотку, не посмейтесь, но кому она из детей моих будет л
Гуллівера")
1. Дивовижний острів з незвичайними мешканцями. (Корабель "Антилопа", на якому плив Гуллівер, розбився об скелю. Лише декілька матросів врятувалися, але що з ними сталося потім, Гуллівер не знав. Він сам плив навмання і потрапив, нарешті, на берег. Знепритомнів. Коли прийшов до тями, зрозумів: він у полоні, до того ж поряд з ним метушилися якісь чоловічки.)
2. Гуллівер налагоджує контакти з тубільцями. (Гуллівера годували, йому прислуговували шістсот чоловічків. Він зрозумів, що тубільці сумлінно виконують свої обов'язки, вони поважають закони і догоджають своєму імператорові.)
3. Розваги тубільців. (Вони неабиякі танцюристи; мешканці Ліліпутії легко йшли на контакт, діти бавилися з Гуллівером.)
4. Політичні ігри імператора зі своїми підлеглими. (Щоб здобути високу посаду, кандидати мають показати свою спритність, танцюючи на канаті; прагнучи отримати нагороду з рук імператора, міністри уподібнюються малечі: стрибають через палицю, пролазять попід нею — не розуміючи, що тим самим втрачають свою гідність.)
5. Самодурство правителів перешкоджає розвитку країни. (Гострі партійні чвари щодо підборів. Ворожнеча між Ліліпутією і Блефуску: з якого ж кінця треба розбивати яйця?)
6. Про що змушує замислитися життя мешканців Ліліпути. (Влада в той чи інший б відволікає населення країни від важливих соціальних та побутових проблем. Психологія можновладців не дуже змінилася й сьогодні. Бажання обійняти високу посаду часом бере гору над такими моральними якостями, як гідність, честь, почуття справедливості, людяність та милосердя.)