Нащадок старовинного аристократичного роду Вільям Легран, переслідуваний невдачами і банкрутством, біжить з Нового Орлеана і оселяється на пустельному острівці Салівон поблизу атлантичного узбережжя зі своєю собакою — ньюфаундлендом і старим слугою Джупітером. Одного разу під час прогулянки було знайдено «золотого» жука, якого вони загорнули у шматок знайденого поблизу пергаменту. Прийшовши додому, Легран зовсім випадково виявляє на пергаменті зображення черепа, намальоване прихованими чорнилом, які проявилися від дії тепла — каміна в будинку Леграна. Розпитуючи про подробиці, Оповідач зауважує, що Легран сприймає цю знахідку як щасливе знамення. Слуга Джупітер був дуже схвильований поведінкою «масса Вілла», вважаючи, що золотий жук вкусив його в голову й хазяїн збожеволів. Та й дійсно, Легран поводився більше, ніж дивно: він бігав удень і вночі, шепочучи якісь слова, малюючи дивні знаки, лазив у гори. Через якийсь час Оповідач отримує від Леграна записку з проханням відвідати його з якоїсь важливої справи. Інтонація листа змушує Оповідача поквапитися, і він того ж дня опиняться у друга. Легран очікує його з нетерпінням і пропонує всім відразу відправитися в дорогу — на материк, у гори — в кінці експедиції вони зрозуміють, що він має на увазі. Мандрівники довго йшли, знайшли тюльпанове дерево. Джупітер заліз на нього, прибитий до суку череп і отримує вказівку пропустити золотого жука на шнурі крізь ліву очну ямку. Забивши кілочок туди, де опустився жук, Легран, скосивши траву, наказав копати під деревом. Через деякий час виявляється, що негр переплутав очниці і їхні зусилля виявилися марними. Легран переміряє все заново і вони відновлюють розкопки. Їх працю перериває відчайдушний гавкіт ньюфаундленда. Сабака рветься в яму і знаходить два скелети. Через кілька секунд компаньйони виявляють скриню, в якій знаходиться справжній скарб — купи золота і дорогоцінного каміння. Подолавши насилу зворотний шлях, бачачи, що друг згорає від цікавості, Легран розповідає, що привело його до знахідки і розгадки шифру, який дозволив знайти скарби.
Конь был ранен во время войны, труженик, терпеливо выполнял сложную работу мельнику Панкрату, все жители деревни считали своим долгом заботиться о нем.
Панкрат – мельник, живет в стороне от людей (мельница обычно находилась на краю деревни или в стороне от нее), умный и проницательный («быстрые глаза»), из-за этого, наверно, его и считали колдуном. Мало разговаривает, много работает. Видит человека насквозь.
Филька молчаливый, недоверчивый мальчик, был неласковым, ни с кем не дружил, ему дали прозвище «Ну Тебя».К такому не подойдешь лишний раз с потому что в ответ всегда можешь услышать грубость или насмешку. Злые слова Фильки и стали причиной беды, случившейся в селе. Слишком поздно понял мальчик, что натворил своими грубыми необдуманными действиями. Но искреннее раскаяние и признание собственной вины дали Фильке силы и возможность исправить положение, несмотря на то что мало кто верил в успех задуманного мальчиком дела Фильке и такие черты характера, как сила воли, настойчивость, сообразительность. Кажется, впервые в жизни делал мальчик что-то не столько для себя, сколько для других, и он замечательно сумел справиться со своей нелегкой задачей. Я уверен, что происшедшие события очень изменили Филькин характер, ведь он понял, что человеческая грубость и злоба никогда не остаются безнаказанными, а добрые слова и поступки найти верных и надежных друзей, с которых можно совершать самые настоящие чудеса.
Объяснение:
Миф о Прометее
Объяснение: