Герої А. Конан Дойла — інтелектуальні і сильні люди, які борються проти зла
Малопримітна, тиха Бейкер-стріт у Лондоні відома в усьому світі, тому що на ній живе знаменитий Шерлок Холмс — герой шістдесяти детективних оповідань англійського письменника А. Конан Дойла.
Шерлок Холмс — приватний детектив. Його двері завжди відчинені для тих, із ким трапився якийсь дивний, загадковий випадок. Саме такі пригоди найбільш цікавлять Шерлока Холмса. Кожен злочин схожий для детектива на математичну задачу з кількома невідомими. Незмінний і вірний помічник знаменитого сищика — лікар Ватсон. Ті, хто звертаються до Шерлока Холмса, впевнені, що він роз'яснить і розплутає все, що звичайній людині здається безнадійно заплутаним б мислення Шерлока Холмса тісно пов'язаний з іншою його надзвичайною здібністю — уважно і пильно роздивлятися навколо себе і бачити те, повз чого ми зазвичай проходимо, мов незрячі. Цю сть знаменитий детектив виробляв у собі довгими роками тренувань. Йому достатньо одного погляду на людину, щоб сказати, чим вона займається, який у неї характер, яким було її минуле життя.
Вже за кілька хвилин після приходу містера Джейбеза Вілсона, героя оповідання "Спілка рудих", Шерлок Холмс, завдяки своїй зміг сказати Ватсону: "Не підлягає сумніву, що наш гість колись займався фізичною працею, що він нюхав тютюн, що він франкмасон, що він побував у Китаї і що останнім часом багато писав", хоча Вілсон ще не встиг нічогісінько розповісти про себе. Дізнавшись від свого гостя про суть справи, яка привела його на Бейкер-стріт, Шерлок Холмс навідався на вулицю, де мешкав крамар, кілька разів щосили вдарив палицею по бруківці біля будинку з вивіскою "Джейбез Вілсон", потім Постукав у двері, а коли з них вийшов молодик, пильно роздивився коліна на його штанях. Після цього вивчив розташування будинків позаду контори. А потім спокійнісінько пішов собі на концерт. Лікар Ватсон говорить про свого друга, що "він легко переходив від цілковитої розслабленості до всеперемагаючої енергійності". Того часу, коли Холмс, здавалося б, "безтурботно сидить у своєму кріслі та займається імпровізаціями та старими книжками", його мозок напружено працює, яскрава могутність його мислення зростає до рівня інтуїції. Так було і у випадку зі "Спілкою рудих". Зіставивши повідомлені Вілсоном факти з результатами своїх Шерлок Холмс дійшов висновку, що від контори крамаря до банку, що розташований на сусідній вулиці, зроблено підземний хід, і що цього вечора готується пограбування банку.
Шерлок Холмс і лікар Ватсон не тільки інтелектуальні, але й сильні та хоробрі люди. Друзів не лякають найнебезпечніші справи, якщо участь у них веде до перемоги добра та правди.
Пограбування банку підготував Джон Клей — "вбивця, злодій, фальшивомонетник і зломщик", "неперевершений у своїй професії". Поліція вже кілька років ганялась за ним. Та Шерлок Холмс і лікар Ватсон, не вагаючись, беруть участь у цьому небезпечному нічному поході.
Уже декілька поколінь читачів приваблює до себе саме сила думки героїв А. Конан Дойла, їх хоробрість та самовідданість у боротьбі проти зла.
Объяснение:
хах...колобок...))
Жил-был старик со старухою.
Просит старик:
- Испеки, старуха, колобок.
- Из чего печь-то? Муки нету.
- Э-эх , старуха! По коробу поскреби, по сусеку помети; авось муки и наберется.
Взяла старуха крылышко, по коробу поскребла, по сусеку помела, и набралось муки пригоршни с две.
Замесила на сметане, изжарила в масле и положила на окошечко постудить.
Колобок полежал-полежал, да вдруг и покатился — с окна на лавку, с лавки на пол, по полу да к дверям, перепрыгнул через порог в сени, из сеней на крыльцо, с крыльца на двор, со двора за ворота, дальше и дальше.
Катится колобок по дороге, а навстречу ему заяц:
- Колобок, колобок! Я тебя съем!
- Не ешь меня, косой зайчик! Я тебе песенку спою,— сказал колобок и запел:
Я по скребён метен, на сметане мешон,
Я в масле пряжон, на окошке стужон;
Я от дедушки ушел, я от бабушки ушел,
От тебя, зайца, не хитро уйти!
И покатился себе дальше; только заяц его и видел!
Катится колобок, а навстречу ему волк:
- Колобок, колобок! Я тебя съем!
- Не ешь меня, серый волк! Я тебе песенку спою!
Я по сусеку скребён, на сметане мешон,
Я в масле пряжон, на окошке стужон;
Я от дедушки ушел, я от бабушки ушел,
Я от зайца ушел,
От тебя, волка, не хитро уйти!
И покатился себе дальше; только волк его и видел!
Катится колобок, а навстречу ему медведь:
- Колобок, колобок! Я тебя съем.
- Где тебе, косолапому, съесть меня!
Я по сусеку скребён, на сметане мешон,
Я в масле пряжон, на окошке стужон;
Я от дедушки ушел, я от бабушки ушел,
Я от зайца ушел, я от волка ушел,
От тебя, медведь, не хитро уйти!
И опять укатился; только медведь его и видел!
Катится, катится колобок, а навстречу ему лиса:
- Здравствуй, колобок! Какой ты хорошенький!
А колобок запел:
Я по сусеку скребён, на сметане мешон,
Я в масле пряжон, на окошке стужон;
Я от дедушки ушел, я от бабушки ушел,
Я от зайца ушел, я от волка ушел,
От медведя ушел,
От тебя, лиса, и подавно уйду!
- Какая славная песенка! — сказала лиса. - Но ведь я, колобок, стара стала, плохо слышу; сядь-ка на мою мордочку, да пропой еще разок погромче.
Колобок вскочил лисе на мордочку и запел ту же песню колобок! Славная песенка, еще бы послушала! Сядь-ка на мой язычок да пропой в последний разок, - сказала лиса и высунула свой язык.
Колобок сдуру прыг ей на язык, а лиса - ам его! - и скушала.