Українська жінка! Як же багато страждань випало на долю жінок України! І війни, і розлуки з коханими - все це вони пережили в різні часи. Про їхню тяжку долю було складено чимало пісень, творів, проте я вважаю, що одним із найяскравіших творів на цю тему є "Наталка Полтавка" Івана Петровича Котляревського. Наталя Терпилиха - головна героїня п'єси, яка живе з матір'ю Горпиною в селі на Ворсклі. Раніше вони з батьком жили в місті Полтаві на Мазурівці, але після смерті батька продали своє житло й переїхали до села.Наталка хоч і проста селянська дівчина, та вона дуже шляхетна, чуйна, добра, допомагає всім селянам, її всі люблять.Але дівчина має свої проблеми, вона покохала Петра, якого от уже чотири не бачила, бо він поїхав. Мати Наталки теж дуже переймається.Полтавка відмовляє всім залицяльникам і залишається вірною своєму коханому. Так продовжується досить довго, та все ж таки першою не витримує мати й просить доньку вийти заміж за возного. І Наталя погоджується... Але не тому, що забула чи розлюбила Петра, а саме через благання матері. Проте, коли вона лишається наодинці, читач бачить, що надія на повернення коханого жила в дівочому серці до останньої хвилини. Згодом ми бачимо, що недарма Наталка сподівалася - у день весілля, коли вона повинна була заприсягтися нелюбу у вірності й коханні, з'явився Петро. До Наталки його привів Микола, родич Горпини, який зустрівся з Петром тоді, коли той повертався з далеких країв, де був бурлаком. Зустріч Наталі й Петра - це найзворушливіший момент, кульмінація п'єси.Образ Наталки - це образ справжньої дівчини-українки, уособлення вірності й кохання, адже як же вона сильно кохала Петра, що чекала на нього чотири роки, зберігаючи йому вірність. Це дуже яскравий образ, ніжний і лагідний. Наталя - це справжня жінка, сильна та впевнена в собі, хоча й релістка, вона дуже розвинена духовно, її душа - чистий кришталь, дорогоцінний і життєво необхідний.І дай, Боже, щоб на нашій українській землі було більше таких гарних, сильних і шляхетних жінок, які здатні до самопожертви, таких, як Наталка Полтавка!
Николая Васильевича Гоголя глубоко интересовала история Малороссии, хотя отношение к политической и культурной роли украинцев было неоднозначным в разные периоды творчества.
Гениальная интуиция в сочетании с прекрасным знанием национального характера позволили Гоголю создать многогранные и выразительные образы запорожских казаков, настоящей легенды бурного, военного, богатырского времени. Два брата Остап и Андрий, выросшие и воспитанные в одинаковых условиях, представляют собой полярно противоположные человеческие типы. Остап — то, что называют безупречным бойцом, надежным товарищем. Он молчалив, спокоен, рассудителен. Остап продолжает и чтит традиции отцов и дедов. Для него никогда не стоит проблема выбора, нравственной двойственности, колебаний между чувствами и долгом. Он удивительно цельная натура. Безоговорочно принимает Остап запорожский быт, идеалы и принципы старших товарищей. Почтительность никогда не переходит у него в угодливость, он готов проявить инициативу, но с уважением относится к мнению других запорожцев. В то же время он никогда не будет интересоваться мнением, взглядом "чужих" — иноверцев, иноземцев. Остап видит мир суровым и простым. Есть враги и друзья, свои и чужие. Его не интересует политика, он прямодушный, отважный, верный и суровый воин. Остап словно вырублен из цельного куска камня, его характер дан готовым в своей основе, и развитие его — это прямая, в высшей точке подвига обрывающаяся смертью. Андрий — полная противоположность брату. Гоголь показал различия не только человеческие, но и исторические. Остап и Андрий почти ровесники, но это типы, принадлежащие разным историческим временам. Остап из героической и примитивной эпохи, Андрий внутренне близок более позднему времени развитой и утонченной культуры и цивилизации, когда политика и торговля занимают место войны и разбоя. Андрий мягче, утонченнее, гибче брата. Он наделен большой чуткостью к чужому, "иному", большей чувствительностью. У Андрия Гоголем отмечены зачатки тонкого вкуса, чувства красоты. Нельзя, однако, назвать его более слабым. Ему свойственна отвага в бою и гораздо более важное качество — смелость сделать самостоятельный выбор. В стан врага его приводит страсть, но за этим стоит большее. Андрий хочет воевать теперь за свое, то, что он сам нашел и назвал своим, а не получил по наследству, по традиции. Два брата должны стать врагами. Оба гибнут, один — от рук врагов, другой — от руки отца. Нельзя назвать одного хорошим, другого — плохим. Гоголь дал национальный характер в развитии, показал людей, по натуре принадлежащих разным историческим эпохам.