Дик Сэнд — пятнадцатилетний младший матрос
Капитан Халл — капитан «Пилигрима», на его судне всегда властвовал безупречный порядок. Он был опытным китобоем и предусмотрительным капитаном.
Негорро — судовой кок лет сорока, агент работорговцев. Он смотря по тексту был безчуственый, однообразный, не имел интереса к событиям
Джеймс Уелдон — калифорнийский судовладелец, у которого работал Дик Сэнд
Миссис Уэлдон автор описывает как «тридцатилетнюю, с крепким здоровьем» женщину, храбрую и не боящуюся моря, она путешествовала с пятилетним сыном Джеком.
кузен Бенедикт — двоюродный брат миссис Уэлдон, энтомолог
Геркулес — негр, воплощение силы, рабом он не был.
Гаррис
Нэн
Хозе-Антонио Альвец
Ворби
Томас
король Муани-Лунг
Объяснение:
Уже в самом начале произведения природа описана с особой любовью. Читатель наслаждается описанием природы в рассказе «Бежин луг», как-будто видит эту природу вокруг себя. Заблудившийся охотник видит природу своими глазами. Он может ощутить ее разницу. Как только рассказчик понимает, что он потерялся, сразу прекрасное ощущение сменяется на сырость. Попав на Бежин луг, рассказчик точно описывает природу. То, как делает это Тургенев, уже вводит читателя в состояние таинственности. Автор рисует красивую картину прекрасной природы, но можно почувствовать разницу описания в самом начале и в момент, когда рассказчик заблудился.
Відповідь:
Нашому народові завжди були притаманні чуйність, доброта, милосердя. Вважалося цілком закономірним і природним до нещасному, знедоленому, дати притулок бездомному, поділитися з голодним шматком хліба, захистити скривдженого, немічного або старого. У житті людей необхідні чуйність, доброта, і не тільки для тих, хто її потребує, а і для тих, хто нею ділиться. До людині може навіть добре слово.
Виховати порядних, добрих дітей намагається кожна родина. Так само виховував і свого племінника Климка, що залишився сиротою, дядько Кирило, виховував, як рідного сина. Він його пестив, любив, привозив гостинці з кожного рейсу. Привчав до самостійності, стежив за шкільним навчанням. І зі свого боку Климко відплачував своєю турботою та любов’ю. Він прибирав, міг приготувати їжу. Климко був наділений багатьма гарними рисами характеру: був чуйний, організований, турботливий.
Коли на початку війни гине його дядько, хлопчик залишається зовсім один, без рідних і даху над головою. Щоб не обтяжувати чуже життя, він ні до кого не йде жити. Та Климко не тільки влаштовує себе, а ще й відповідає за життя своєї улюбленої вчительки, яка залишилася з немовлям на руках. Йому боляче дивитися на те, що вчителька замість молока годує маленьку донечку чаєм, бо не має можливості купити їжу. І тому Климко приймає рішення відправитися за 200 кілометрів у Слов’янськ за сіллю для того, щоб виміняти її на їжу, яка потрібна і його другу, а найголовніше, щоб мати можливість придбати молоко для дитинки своєї вчительки.
Але не всі люди прагнуть до одне одному в горі, є й такі, хто намагається нажитися на чужому нещасті. Зустрілися такі й Климку — це Бородань, який намагається купити плаття вчительки за безцінь, Бочончиха, яка не поділиться і навіть сухарем, а також ворожка та поліцаї. Та все одно добрих людей на світі більше.
Климко подолав шлях аж до Слов’янська, голодний та босий. А там він на ринку врятував дівчину під час облоги, назвавшись її братом. Хлопчик не зміг би вчинити по-іншому, бо він був милосердним і думав більше про інших ніж про себе. Навіть коли Климко був у тітки Марини, яка його лікувала в гарячці і потім хотіла залишити у себе, сміливий та самовідданий хлопчик не погодився, бо відчував відповідальність за життя близьких йому людей.
Після важких випробувань, після небезпечної дороги Климко повертався назад з дорогоцінною сіллю. Він, незважаючи на небезпеку, показав, куди тікати радянському полоненому воїну. І саме тут його наздогнала черга з німецького автомата. Хлопчик гине, не дійшовши до друга та вчительки усього декілька сотень метрів.
Климко постає людиною, яка в першу чергу дбає про інших, а не про себе. Не замислюючись йти на самопожертву, заради людей чинити героїчні вчинки, на які здатен не кожен, зовсім не обов’язково, але виявляти порядність і чуйність, чинити добро — це те, до чого повинна прагнути кожна людина.
Пояснення: