2
У
ДК
82
ББК
83.3(2 Рос=Рус)6
Б 75
Бодрова Л.Т.
М
алая проза
В.М. Шукшина
в контексте современн
о-
сти [Текст]:
монография / Л.Т.
Бодрова.
–
Челябинск: Изд
-
во Ч
еляб. гос.
пед. ун
-
та
, 201
1
.
–
3
72
с
.
ISBN
978
–
5
–
85716
–
844
–
8
В
работе исследуется художе
ственный мир В.М. Шукшина (1929
–
1974). Внимание автора сосредоточено на малой прозе классика русской
новеллы XX века. Но известные читателю тексты рассматриваются зача
с-
тую в необычных аналитических ракурсах и получают необычное ис
то
л-
кование, что связано в первую очередь со стремлением к современному
прочтению шукшинской прозы, безусловно, участвующей в реалиях сег
о-
дняшнего дня. Данная работа ставит своей целью представить литерату
р-
но
-
худо
жественное творчество Шукшина
-
новеллиста в с
истемной цел
о-
стности, описать основные функциональные разновидности семантич
е-
ских связей и художественных структур, а также выявить значимые эл
е-
менты в восприятии классической традиции.
Особое внимание уделено схождениям В.
Шукшина к традиции
(Н.В. Гоголь
–
Ф.М. Достоевский
–
А.П. Чехов
–
М.А.
Шолохов
–
М.М.
Зощенко
–
А.П.
Платонов) и к контактам с современниками
(
В.И.
Белов
–
Н.М. Рубцов
–
В.С.
Высоцкий и др.).
Издание адресовано филологам, искусствоведам, культурологам,
обществоведам и аспирантам гуманита
рных специальностей, а также
всем, кто интересуется историей русской литературы и художествен культуры
Если ответ неправильный не вините
Генрі Вордсворт Лонгфелло народився 27 лютого 1807 року в місті Портленд (штат Мен). У сім’ї було восьмеро дітей – чотири брати й чотири сестри. Батько митця, адвокат Стівен Лонгфелло, представляв Портленд у законодавчих зборах, згодом був обраний до Конгресу США. У батьківському домі панувала атмосфера мистецтва. З дитинства майбутній письменник дуже любив вивчати іноземні мови і читати книжки.
Лонгфелло навчався в коледжі Боудойн у м. Брансуїк (штат Мен). Виявивши виняткові здібності до лінгвістики (наука про мову), після закінчення коледжу поїхав до Європи для поглибленого вивчення сучасних мов. Ця подорож збагатила його духовно. У Європі він відчував себе більше американцем, аніж удома, сумуючи за рідним краєм. Пізніше, на схилі літ, Лонгфелло радив одній молодій жінці, котра збиралася до Європи: «Тільки не загубіть батьківщину. Життя – це не тільки собори, руїни замків та інші декорації Старого Світу».
Після повернення до США Лонгфелло викладав мови в коледжі Боудойн, а 1834 року його запросили на посаду професора в Гарвардський університет, де близько двадцяти років він читав лекції з літератури, писав статті, укладав підручники з європейських мов і перекладав. Завдяки йому американські читачі змогли познайомитися з багатьма художніми творами Європи. Наприкінці 1870-х років він видав найповнішу в США збірку перекладів «Поезія всіх країн», що налічує 30 томів.
Лонгфелло став одним із найосвіченіших людей свого часу. Його невипадково називають не тільки письменником, але і науковцем, і поліглотом, бо він оволодів дванадцятьма європейськими мовами, у тому числі давньогрецькою і латиною. Був ерудитом у багатьох галузях, особливо у мистецтві. Письменника обрали членом російської Академії наук, іспанської Королівської Академії та інших наукових товариств світу.
Ще в студентські роки у Лонгфелло виник задум створення великої поеми, яка б розповідала про становлення Америки та її корінне населення – північноамериканських індіанців. Багато років він вивчав індіанський фольклор, міфи, легенди, історичні факти, що склали основу його твору. «Пісня про Гайавату», видана 1855 року, відкрила європейцям Америку. У поемі утверджується самобутність історії та культури американського континенту, лунає заклик до миру, єдності, перетворення природи й світу на розумних засадах.
У 1882 році американська публіка широко відзначала 75-річний ювілей Лонгфелло. А через кілька тижнів, 24 березня 1882 року, він помер, залишивши по собі велику й різноманітну спадщину − вірші, романи, поеми, наукові твори, підручники для студентів. Лонгфелло шанують і в сучасній Америці як великого науковця, перекладача і національного поета, співця миру і єдності всіх людей на землі. Але і в Європі ще за життя митця високо оцінили його діяльність. 1851 року він отримав медаль від короля Німеччини – кайзера Вільгельма I за розвиток миру на Землі. 1878 року його приймала в Англії сама королева Вікторія.
Для нас Лонгфелло є великим патріотом своєї країни і «громадянином світу», котрий прокладав мости духовного єднання між різними країнами своїм художнім словом.
Судьба человека
Судьба человека". Это рассказ о великих страданиях и великой стойкости простого советского человека. В главном герое Андрее Соколове с любовью воплощены черты русского характера, обогащенные советским образом жизни: стойкость, терпение, скромность, чувство человеческого достоинства, слившееся с чувством советского патриотизма, с великой отзывчивостью на чужую беду, с чувством коллективной спайки. Рассказ состоит из трех частей: авторской экспозиции, повествования героя и авторской концовки.