Відповідь:
Ромео та Джульєтта вірили і знали, що їхнє кохання вічне, і смерть не була для них завадою, а єдиним виходом до щастя та спокою, адже тільки так вони могли бути разом. І закохані не помилилися. Їхнє кохання живе і стало натхненням для кожного, прикладом того , що кожен повинен цінувати можливість бути поруч з коханою людиною та дарувати їй кохання без думок, що оточуючий світ може стати завадою на шляху до щастя.
Ці герої кохали найвеличнішим коханням, подарувавши одне одному своє життя. Дивлячись на них, ми повинні розуміти, що кохання потрібно дарувати тим, кому воно належить по праву.
Ромео та Джульєтта вічні. На сторінках і у серцях. І в майбутньому вони будуть нагадувати нам про те, яким повинне бути справжнє кохання…
Пояснення:
Відповідь:
Душа українського народу споконвіку переживала надскладні випробовування. ЇЇ розпродавали в рабство, закували в ярмо іноземні загарбники, нищили, катували, намагалися вирвати з тіла кожного українця. Втім, вона була не сама на цьому тернистому шляху. Десятки й сотні мужніх синів та доньок України. Мабуть, найбільш відважним з них був саме Тарас Григорович, який все життя присвятив боротьбі проти гніту. Одним з найкращих проявів цієї відданості стала поема "Кавказ"
Твір розпочинається з, на мою думку, найбільш влучного опису всієї сутності української національної боротьби. Наш народ - це величний титан, якого скували ярмом несправедливості та щодня намагаються стерти зі сторінок історії. Далі розповідь зачіпає найбільш болючі та огидні сторінки історії нації - перебування під гнітом царизму та небажання людей протистояти цьому. Шевченко засуджує бездіяльність, соромить тих, хто забув власне коріння, викриває в роздумах усі звірства російської еліти. Автор глибоко засмучений та розлючений тим, що настільки велична нація стоїть на межі повного знищення й далеко не всі хочуть змінити це. Втім, Шевченко у звичній йому манірі висловлює надію на те, що українська свідомість, зрештою, переможе жагу до статусу та грошей та стане головною рушійною силою, що виведе наш народ з-під російського гніту.
Отже, українські душа та жага до свободи не загинуть ніколи. Втім, це не означає, що можна ними нехтувати. Навпаки, їх потрібно плекати як найбільший скарб, адже, як нам неодноразово доводив Тарас Шевченко, де є свідомість, там буде й воля.
не дать по приказу барыни утопить муму
дальше незнаю(