"Я тебе породив, я тебе і вб'ю!" - сцена, де Тарас Бульба - головний герой однойменної повісті Миколи Васильовича Гоголя, вбиває рідного сина за зраду, є одною з найдраматичніших сцен твору.
Андрій закохався у прекрасну полячку і перейшов до стану ворогів, бо бажав її врятувати. "І загинув козак! Пропав для всього козацького лицарства!". Андрій зрадив Вітчизну, батька з матір'ю, свою віру, Січ та товаришів. Тому Тарас Бульба вбиває зрадника, незважаючи на те, що це його власний син.
Нам, людям, що живуть у 21-му сторіччі, це рішення може показатися надмірно жорстоким, але це не так. Події, описані в повісті, відбуваються під час козацького повстання 1637-1638 років, тобто у 17-му сторіччі. У запорізьких козаків був свій кодекс честі, якого вони суворо дотримувалися. Для козака зрада - це ганьба для усього роду. Зрадникові немає місця не тільки серед козаків, але й серед людей взагалі. Тому Андрій і був засуджений на смерть рідним батьком.
Якби я був на місці Тараса Бульби я б не вбив свого сина,а попробував урозумити,але Тарас любив свою батьківщину і за те що син покохав польку та встав на сторону польського війська убив його, оскільки не міг пробачити зраду рідній землі
Наш мир - это переплёт чужих судеб,связанных меж собой одной нитью. Часто, мы ощущаем боль и сострадание, радость и успех, взлёты и падения, победы и проигрыши. Всему этому, как бы, суждено произойти и изменить этого ,увы, не возможно. Что бы противостоять прекрасному и ,в то же время, яростному миру , нам надо быть сильными, мужественными и не боятся делать , то чего мы хотим. Лишь собственными усилиями,мы добьёмся желаемого и ,возможно другим, победить все трудности на его , и на своём пути. Всего самого прелестного и прекрасного,мы должны достигать сами , а яростное и ужасное,наоборот, отсекать ,чтобы оно не мешало нам,осознавать и пытаться сделать этот мир лучше и великолепней.
В то время человек придя в дом чужеземца часто принимал картины как иконы,развивалась живопись по маслу,портретизм,но если уточнять что именно во внутреннем мире человека происходило,то тут все ясно,на картинах у моделей,есть некий страх,боязнь чего-то,надо было в прямом смысле выживать,из-за постоянной смены царей и цариц крестеяне,да и не только они,сильно менялись,при Павле 1,каждый человек получить землю в 15 десятин,были запрещенные избиение и работы в праздничные дни,для богатых тоже сделалось не мало,им отменили постоянную службу в армии,разрешалось не платить налоги,так как все блотные,и так между собой договаривались,так же разрешили собственный бизнес,без возмещения каких-то средств государству,так что я думаю,вопрос не совсем корректен,тут больше подойдет,каким был человек.
"Я тебе породив, я тебе і вб'ю!" - сцена, де Тарас Бульба - головний герой однойменної повісті Миколи Васильовича Гоголя, вбиває рідного сина за зраду, є одною з найдраматичніших сцен твору.
Андрій закохався у прекрасну полячку і перейшов до стану ворогів, бо бажав її врятувати. "І загинув козак! Пропав для всього козацького лицарства!". Андрій зрадив Вітчизну, батька з матір'ю, свою віру, Січ та товаришів. Тому Тарас Бульба вбиває зрадника, незважаючи на те, що це його власний син.
Нам, людям, що живуть у 21-му сторіччі, це рішення може показатися надмірно жорстоким, але це не так. Події, описані в повісті, відбуваються під час козацького повстання 1637-1638 років, тобто у 17-му сторіччі. У запорізьких козаків був свій кодекс честі, якого вони суворо дотримувалися. Для козака зрада - це ганьба для усього роду. Зрадникові немає місця не тільки серед козаків, але й серед людей взагалі. Тому Андрій і був засуджений на смерть рідним батьком.
Объяснение: