Объяснение:
Судьба русского война в рассказе Шолохова "Судьба человека"
В конце 56г. М.А.Шолохов опубликовал свой рассказ "Судьба человека". Это рассказ о человеке на большой войне, который ценой потери близких, товарищей, своим мужеством, героизмом дал право на жизнь и свободу родине.Андрей Соколов - скромный труженик, отец большого семейства жил, работал и был счастлив, но грянула война. Соколов, как и тысячи других,ушел на фронт. И тут все беды войны нахлынули на него: был контужен и попал в плен, кочевал из одного концлагеря в другой, пытался бежать, но был пойман. Не раз смерть смотрела ему в глаза, но русская гордость и человеческое достоинство находить в себе мужества и всегда оставаться человеком. Когда комендант лагеря вызвал Андрея к себе и грозил, лично расстрелять его, не потерял человеческое лицо Андрей, не стал пить за победу Германии, а сказал, что думал. И за это даже садист-комендант, лично бивший пленных каждое утро, зауважал его и отпустил, наградив хлебом и салом. Этот подарок был разделен поровну между всеми пленными. Позже Андрей все - таки находит возможность бежать, прихватив с собой инженера в чине майора, которого возил на машине.Но Шолохов нам показывает героизм русского человека не только в борьбе с врагом. Страшное горе постигло Андрея Соколова еще до конца войны - от бомбы, попавшей в дом, погибли жена и две дочери, а сына подстрелил снайпер уже в Берлине в самый день Победы, 9 мая 1945г. Казалось, после всех испытаний, выпавших на долю одного человека, он мог озлобиться, сломаться, замкнуться в себе. Но этого не случилось: понимая, как тяжела утрата родных и безрадостно одиночество, он усыновляет мальчика Ванюшу 5 лет, у которого война отняла родителей. Андрей пригрел, осчастливил сиротскую душу, и благодаря теплу и благодарности ребенка, сам начал возвращаться к жизни. Соколов говорит: "Ночью - то погладишь его сонного, волосенки в вихрах понюхаешь, и сердце отходит, становиться легче, а то ведь оно у меня закаменело от горяЕ"Всей логикой своего рассказа Шолохов доказал, что его герой не может быть сломлен жизнью, потому что в нем есть то, что сломать нельзя: человеческое достоинство, любовь к жизни, родине, к людям, доброта жить, бороться, трудиться. Андрей Соколов прежде всего думает об обязанностях перед близкими, товарищами, Родиной, человечеством. Это для него не подвиг, а естественная потребность. И таких чудесных людей много. Именно они и выиграли войну, и восстановили разрушенную страну, чтобы жизнь продолжалась дальше и была лучше, счастливее. Поэтому Андрей Соколов близок, понятен и дорог нам всегда.
У житті завжди варіантів більше одного, а вже точок зору стільки, скільки людей на планеті. І кожен упевнений, що тільки його правильна. Це відноситься і до відповіді на питання: «Для чого людині сімя?».
Над питанням створення сім’ї коли-небудь починають замислюватися всі. Але що з цього виходить? Спробую трохи узагальнити.
Перша думка, яка закрадається в таких випадках: а навіщо воно взагалі треба? Далі йдуть роздуми про виникнення сімейного ладу, аналіз спільного життя батьків і розбір польотів або, швидше, падінь в пучину «вічних» відносин близьких друзів. І ось тут починається найцікавіше – всі щасливі, навколишні радять швидше і самому змінити статус і суспільне становище, але стогони і скарги на сімейне життя мчать з усіх боків, число анекдотів про конфлікти чоловіка, тещі, дружини і подібної рідні тільки збільшується, а ти, як Гамлет, розриваєшся між «бути чи не бути», одружуватися, виходити заміж…
Сім’я є свого роду є притулком, що дозволяє пережити всі труднощі і негаразди. Це той тил, за який зазвичай не турбуєшся. І якщо мій дім – моя фортеця, то сім’я – це її хранителі. Людині необхідно відчувати себе потрібним і зрозумілим. А ще хочеться ласки і у відповідь – турботи. Тому дуже часто сім’я створюється, щоб поряд з тобою був однодумець, який завжди буде на твоєму боці, який готовий вислуховувати будь-які твої занудства, людина, якій на буде добре тоді, коли і тобі добре, і на підтримку якого можна розраховувати у важкі хвилини. Ти засинаєш і прокидаєшся з близькою і рідною людиною, знаєш, що можеш бути слабким, хочеться швидше потрапляти додому і бачити очі, які люблять і з нетерпінням чекають. Те, що дає людині сім’я, замінити дуже важко або майже неможливо. Якщо з’являються сумніви з цього приводу, то задайте собі таке питання: чи потрібна вам та сім’я, в якій ви виросли? Адже для дитини сім’я – це цілий світ, який завжди захистить і підготує до життя. Сім’я – це батьки, які можуть навчити своїх дітей літати і при цьому дають їм коріння.
Може бути, це спірно, але сім’я, справжня сім’я, в нашому світі поняття трохи ілюзорне… Сім’я – це постійна робота (своєрідне зусилля), особливо в тій її частині коли доводиться обходити гострі кути і не створювати нові, а хто ж хоче працювати не перестаючи, без вихідних і відпусток. І тоді здається, що дійсно ше не створювати нові проблеми і турботи, що недоліки нового життя переважують його гідності, і немає сенсу, взагалі, вставати з дивана, щоб щось змінити. Супутник життя починає здаватися ворогом, раз його присутність пов’язана з такими розумовими потугами. Залітні думки (про витрати на весілля, серйозні зміни, майбутніх дітей і, не дай Бог, розлучення) вступають в бій з рідними поняттями про спокій, затишок, свободу і безпеку давно живуть в голові. Все це лякає, і ти робиш крок назад: «А може почекаємо? Не будемо нікуди поспішати? Довчимося, допрацюємо… доживемо?».
Зараз все частіше з’являються життєві приклади людей, які чудово живуть цивільним шлюбом. Або, раптом, на роботі підвертаються пропозиції про тривалі відрядження або вільну посаду в іншому місті … І ти залишаєш людину, з якою ще вчора був готовий обійти пішки земну кулю – так ше. А навіщо ускладнювати життя? Або не ускладнювати, а міняти? А, може бути, це говорить наша лінь або страх, адже, все нове лякає?
А не пробували ви поставити собі зворотне питання: навіщо людині бути одній? До речі, на запитання в анкеті: «Навіщо потрібна родина?» один молодий чоловік мудро і ємко відповів: «Щоб отримувати задоволення від створеного тобою». І тоді дурні думки і безпідставні страхи відступають самі собою. Якщо поруч є людина, готова поділитися з тобою найдорожчим, що у неї є – життям, то навіщо сім’я – вже не важливо. Принаймні і не принципово. Є – добре, ні – … Адже сім’я – це не мета, це один із в життя.
Объяснение:
Книга-друг человека, потому что она отвлечёт от грусти, увлечёт интересным сюжетом. В книге ты найдёшь много умных мыслей, различную информацию,которую не знал . Книги бывают разные: художественные, научные, развлекательные. Выбирай по душе! В любое время она даст тебе ответ на любой вопрос, только открой её и не поленись прочитать. С книгой ты всегда наедине. И если она интересная, то от неё просто невозможно оторваться. Если человек много читает, то он становится умнее, грамотнее. В этом ему книга. Значит, она настоящий друг и и советчик!
Объяснение:
Надеюсь ты меня облагодаришь