Розмірковуючи про свої твори, Шолом-Алейхем писав, що сприймає слово «роман» і як художній твір, і як історію кохання. У «Пісні над піснями», як у жодному з інших творів письменника, передане це розуміння роману, адже це оповідь про чаклунство, таїну зародження кохання і про його втрату. Роман Шолом-Алейхема нагадує поему про кохання, багату метафорами і символами. Кожна глава схожа на строфу ліричного вірша. «Юнацький роман» Шолом-Алейхема ліричний, сповнений світлого суму, посмішки, чарівності.
«Пісня пісень» Скажіть мені, будь ласка, чому, коли дивишся на Бузю, мусиш загадати «Пісню пісень»? Чому, коли вивчаєш «Пісню пісень», спадає на думку Бузя? — Шимек про свої незрозумілі почуття до Бузі Іти з татом у синагогу напередодні Пасхи — хіба є більша насолода? Чого варте саме те, що вдягаєшся з голови до п'ят у все нове і є чим похвалитися перед товаришами? А відправа у синагозі? Перша Пасхальна молитва! Ах! Скільки насолоди Господь Бог наготував для єврейських дітей на свято! — Шимек про Пасху Кінець — бодай найкращий — це сумний акорд. Початок — найгірший початок — кращий, наж найкращий кінець. — Шимек про свій перший роман
Шимек часто говорив цитатами релігійних творів, “Пісні Пісень”. Він уявляв себе Соломоном, а кохану порівнював з Сулайміф’ю. Закоханий Шимек навіть свій дім уявляв палацом, а подвір’я порівнював з оспіваним у “Пісні Пісень”. Коли ж він дізнався про одруження Бузі, все це зникло з його уяви.
Розмірковуючи про свої твори, Шолом-Алейхем писав, що сприймає слово "роман" і як художній твір, і як історію кохання. У "Пісні над піснями", як у жодному з інших творів письменника, передане це розуміння роману, адже це оповідь про чаклунство, таїну зародження кохання і про його втрату. Роман Шолом-Алейхема нагадує поему про кохання, багату метафорами і символами. Кожна глава схожа на строфу ліричного вірша. "Юнацький роман" Шолом-Алейхема ліричний, сповнений світлого суму, посмішки, чарівності.
Перед нами — початок юного життя, коли найчарівніші мрії можуть здійснитися — і вже здійснюються у коханні Шимека і Бузі. Але закони світу не збігаються із внутрішніми законами людини, і мрійник Шимек виявляється надто слабким, щоб протистояти їм. Батько Шимека вважає, що син його зрадив заповіти давнини, але сам юнак розуміє, що трагедія його життя полягає у тому, що він не зміг втримати кохання, котре ще тільки зароджувалося, не звільнив свою царівну.
1 день. В один из осенних дней тринадцатилетний Васютка Шадрин, взяв ружьё, краюшку хлеба и спички, пошёл в тайгу за кедровыми орешками. В кедровнике он подстрелил глухаря, погнался за раненой птицей и заблудился. Проплутав до вечера и отчаявшись найти дорогу домой, Васютка развёл костёр, испёк глухаря, поел, затушил костёр и, набросав на него хвойных веток, улёгся спать
2 день. С утра Васютка взобрался на высокое дерево, чтобы разглядеть среди зелёной хвойной тайги жёлтую полоску лиственных деревьев, потому что вспомнил рассказы охотников и рыболовов о том, что лиственные деревья растут вдоль ручьёв и рек, а по ним можно выйти к Енисею, где обязательно встретишь людей. Но вокруг была густая зелёная тайга. Набрав кедровых орехов, мальчик решил идти на север к тундре, до которой было около 100 километров, тогда как на юг тайга простиралась на тысячи. К вечеру Васютка вышел к желтеющим берёзкам и осиннику, которые привели его к озеру, в котором он увидел много речной, а не озёрной рыбы, что его удивило и привело к догадке, что озеро проточное. Застрелив 3-х уток, Васютка выловил двух, испёк их в костре и устроился на ночлег. Перед тем как заснуть, мальчик вспомнил дом, родных, школу, друзей, учительницу Ольгу Фёдоровну, которая ругала его за курение.
3 день. Утром Васютка убедился, что озеро действительно проточное, так как третью застреленную и невыловленную им утку течением отнесло к протоке. Обходя озеро, мальчик нашёл вытекающую из него речку и очень обрадовался, поняв, что по её берегу, выйдет к Енисею. Но тут начался дождь. Пришлось Васютке долго сидеть под разлапистой пихтой от дождя, где он и заночевал.