Композиція «Божественної комедії» побудована надзвичайно символічно. Вона складається з трьох частин. Частина перша – «Пекло» складається з 34 пісень. Дві перші з них –вступні частини, де герой блукає алегоричними лісовими хащами. Це симолізує його пошуки істини, де він, врешті-решт, втрачає орієнтири у морі знань та почуттів. У хащах він зустрічає звірів, які симолізують людські пороки: лева, який є уособленням пихатості та гордині, рись, яка уособлює пристрасть, а також вовчиху, яка уособлює жадібність, бажання наживи, ненажерливість. У такому товаристві поет не може знайти дороги. Правильний вихід з лісу тут уособлює правильний життєвий шлях, який так непросто знайти.
Далі йдуть 32 пісні про пекло. Пекло знаходиться у прірві, в якій дев’ять кіл. Чим глибше знаходиться коло, тим страшніше грішники, що знаходяться там. Така структура уособлює глибину падіння людей. У останньому колі, у найнижчому місті світу «Божественної комедії» сидить диявол, Люцифер.
+Інші дві частини твору під назвою «Чистилище» та «Рай» налічують кожна по 33 пісні. Для Данте 33 має символічне значення: це вік Іісуса Христа, число гармонії. Частина «Пекло» має іншу кількість пісень, тому що в пеклі гармонії немає. А усього у творі 100 пісень, бо ця цифра символізує досконаласть.
Чистилище знаходиться на горі та налічує сім кіл. Це не випадково – у колах люди очищуються від семи основних гріхів. Цим вище коло, тим чистіша душа, що перебуває у ньому. На вершині гори знаходиться Рай, де насолоджуються життям праведники в оточенні янголів. Ще вище – емпірей, де герой зустрічає Бога в оточенні божественних сутностей. Вищі сили, як і сили зла, знаходяться у крайній точці, тільки тепер у найвищий. Симметрічна побудова твору підкреслює це смисловий контраст.
Объяснение:
Эта повесть является самым известным произведением А. С. Пушкина в прозе. Считается, что идея создания исторического романа появилась у многих писателей девятнадцатого века под влиянием В. Скотта. Пушкин написал свою повесть не на пустом месте, а на основе реальных событий восемнадцатого века в России – войны правительственных войск с Е. Пугачевым. Автор с позволения царя имел доступ к архивам, ездил по Уралу в поисках живых свидетелей тех событий. Пушкин был человеком независимым и честным, поэтому он не смог написать книгу, где люди однозначно делились бы на плохих и хороших. Видимо, живое общение со стариками, ровесниками его героев ему составить реальный образ Е. Пугачева, который был не просто бунтовщиком, а, как минимум, крайне незаурядным человеком - сильным, умным, умеющим ладить с людьми, по-своему справедливым и порядочным. Пугачев предстает перед нами как простой человек, с которым можно наладить отношения, с которым можно дружить. Он не выглядит сказочным злодеем или недоступным полководцем. И Екатерина II также показана в быту, а не на парадном приеме. Она – не небожительница, не императрица, а женщина внимательно выслушать собеседника, сочувствовать чужому горю, судить справедливо. Главные герои этого повести – молодые люди, которых сначала мы видим как очень юных людей, не успевших себя проявить и поэтому кажущихся слишком простыми и наивными. Но они были правильно воспитаны, родители примером всей своей праведной жизни привили им четкие представления о добре и зле, о правде, об ответственности. Поэтому мы не удивляемся, когда, оказавшись в жизни перед трудным выбором, они принимают верные решения, за которые могут себя уважать. И читатель тоже не остается равнодушным. Ведь в жизни каждого из нас могут встретиться серьезные препятствия, преодолевая которые важно оставаться человеком.