Для Олени Теліги, як і для багатьох її однодумців, провідною ідеєю і в поезії, і в громадській діяльності була ідея державності України. Цьому було присвячене її життя. Так, у вірші "Пломінний день", що належить до громадянської лірики, поетка декларує своє життєве кредо — служити рідній країні. Душа її сповнена енергії жити і боротися заради Вітчизни до кінця життя: "Хай несуть мене бурхливі води Від пориву до самого чину!". Авторка переконана, що там, де є патріоти, там немає байдужих: "Хоч людей довкола так багато, Та ніхто з них кроку не зупинить, Якщо кинути в рухливий натовп Найгостріше слово — Україна". У творі простежується філософська думка про те, що героїня ладна боротися до останнього, бо її душа "рушає на шляхи великі". Використовуючи метафоричні образи, поетеса прагне своїм закликом збудити "застиглі і покірні води", щоб вони "забурлили водоспадом" саме "на землі байдужо — непривітній". Авторка утверджує активну життєву позицію: "Хочу жити, аж життя не зломить..."
Объяснение:
Відповідь:
1. Минуле Елізи (лондонська квіткарка; п'яниця-батько — смітникар; життя в жебрацьких кварталах).
2. Експеримент професора фонетики Хіггінса — перетворення вуличної квіткарки на справжню леді:
а) здібності Елізи (з легкістю опановує літературну англійську мову; жадібно всмоктує справжні багатства духовної культури);
б) духовна перевага дівчини над аристократичним середовищем (високі принципи чесності, працьовитість, вимогливість до себе);
в) завоювання Елізою серця Фредді;
г) любов Елізи до Хіггінса, який її не цінує;
д) гармонійна особистість (талановита дівчина з народу стає по-справжньому гармонійною особистістю).
