Нещодавно на уроках української літератури ми познайомилися з уривками пригодницько-гумористичної повісті Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки". Це надзвичайно цікава історія. Мене настільки захопили події, описані автором, що я пішов до бібліотеки, взяв книгу про пригоди "тореадорів" і залюбки прочитав її від першої до останньої сторінки.
Головні персонажі повісті — Ява Рень і Павлуша Завгородній — звичайні школярі-підлітки, що мешкають у селищі Васюківка, бешкетники, фантазери та "зривщики дисципліни".
Звідки таке незвичне ім'я — Ява? То він сам себе так назвав, коли йому було лише півтора роки. Чи то воно, пискля мале, хотіло сказати: "Я — Ваня", а вийшло "Ява"..., але причепилося оте "Ява" до нього, як реп'ях до собачого хвоста. У Івана руде скуйовджене волосся, а обличчя хлопця рясно вкрите веснянками. Ява Рень — енергійний і відчайдушний хлопець. Зазвичай саме він є ініціатором різноманітних вигадок: то метро під Васюківкою прокласти, то влаштувати бій биків, то організувати шкільний театр. Але хлопець здатний не тільки на бешкет: коли сталася прикра подія з переекзаменовкою, то він влітку сумлінно готувався до перескладання екзамену з української мови на "безлюдному" острові, дібравши собі ім'я "Робінзон Кукурузо".
Павлуша Завгородній — кращий друг Яви. Це більш врівноважений і спокійний хлопець. Він захоплюється малюванням і мріє стати льотчиком, але не менше за Яву полюбляє різноманітні пригоди й таємниці.
Васюківські "тореадори" завжди мають благородні наміри, але через брак досвіду і знань, на жаль, іноді потрапляють у прикрі ситуації. Нерозлучні друзі, обмірковуючи вчинки, вміють усвідомити помилки й намагаються їх не повторювати, хоча відразу ж вигадують і здійснюють нову "авантюру". Тому читачі з цікавістю довідуються про пошуки незнайомця з тринадцятої квартири, зйомки в кіно, про до хлопців під час рятування рідного села від стихійного лиха, про викриття двох місцевих "шпигунів".
Мені зрозумілі бажання і наміри Яви і Павлуші, адже вони мої ровесники. Думаю, головне, про що хоче сказати нам автор: дружба — велика сила; важливо мати поруч вірного і відданого товариша, який піде за тобою в огонь і у воду, не зрадить, завжди до в скрутній ситуації. Попереду в мене знайомство з багатьма літературними творами відомих письменників. Але я впевнений: "Тореадори з Васюківки" В. Нестайка — одна з найкращих книжок, тому я усім раджу прочитати її.
Как-то под новый год засуетился Дедушка Мороз: "Старика со Старухой жалко, они пожилые и одинокие, Снегурочка - их единственная радость. Ну так и я уже сорок веков, как не мальчик. Кто-то же должен мне под новый год делать игрушки для детей, наряжать ёлки да подарки развозить. И потом: моя внученька - как тот Ихтиандр. Только тот погибал без воды, а моя кровиночка растает с приходом весеннего солнышка". Отправился он в детский дом развозить подарки, а за ним увязалось видимо-невидимо сироток (целая футбольная команда). Говорят: "Забери нас, Дедушка, отсюда. Нас здесь голодом морят, в обносках ходим, воспиталки - ведьмы лютые, живем здесь, аки в преисподней". И тут Дедушка Мороз вспомнил о тех самых бездетных стариках, у которых их внученька живет. Приехал к ним, махнул посохом и омолодил обоих, зАмок им возвел, земель дал и детишек-сироток им оставил. Бабка с Дедкой были безмерно счастливы и только опосля этого согласились проститься со Снегурочкой. Дедушка забрал ее обратно в Лапландию и тем самым вернул в привычную обстановку. Детки те подросли, окрепли, окончили церковно-приходскую школу и стали Бабке с Дедкой душой, подмогой да отрадой.
пример – человек, совершающий акт самопожертвования ради общего блага. В античной мифологии — существо двойной природы: человеческой (смертной) и божественной.
Для нынешних детей XXI века, герой - это выдуманные люди со сверх которые побеждают таких же выдуманных людей с какой-то неземной силой. Они с детства их смотрели, переживали за них и забыли, кто на самом-то деле пример
Но есть и другие дети, которые интересуются историей нашей России. Для них примеры - это те люди, которые отдали свою жизнь ради нашей Родины. Сделали что-то во благо Родины. Я тоже так же считаю, что благодаря им, мы живем так, как живем сейчас.
Печорин – герой 30-х годов XIX века, представитель дворянской молодежи. После восстания декабристов, молодые образованные люди понимали, что происходит в стране, но не могли ничего полезного сделать ни для себя, ни для окружающих, ни для общества. Герою XXI века тоже предстоит вскоре выяснить, что именно нужно сделать для того, чтобы следующее поколение жило чуть-чуть лучше, чем он.
Печорин был эмоциональным, искренним, у него была активная позиция в событиях (он предпочитает участвовать, а не наблюдать), имел острый ум, реалистичность – неизменные черты, которые ценятся в любом обществе в любую эпоху.
Но для меня пример– это моя мама. она воспитывала меня одна, работала, многому научила меня, воспитывает меня, учит жизни. Моя мама работает в больнице. Хоть она и не хирург, а обычная медсестра, она ежедневно людей. И когда я приходил к ней на работу, я не раз слышал о том, как ее благодарят. Она нам, не смотря ни на что. Хотя, я порой и огорчаю ее, но мама все равно никогда не перестанет меня любить.
Нещодавно на уроках української літератури ми познайомилися з уривками пригодницько-гумористичної повісті Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки". Це надзвичайно цікава історія. Мене настільки захопили події, описані автором, що я пішов до бібліотеки, взяв книгу про пригоди "тореадорів" і залюбки прочитав її від першої до останньої сторінки.
Головні персонажі повісті — Ява Рень і Павлуша Завгородній — звичайні школярі-підлітки, що мешкають у селищі Васюківка, бешкетники, фантазери та "зривщики дисципліни".
Звідки таке незвичне ім'я — Ява? То він сам себе так назвав, коли йому було лише півтора роки. Чи то воно, пискля мале, хотіло сказати: "Я — Ваня", а вийшло "Ява"..., але причепилося оте "Ява" до нього, як реп'ях до собачого хвоста. У Івана руде скуйовджене волосся, а обличчя хлопця рясно вкрите веснянками. Ява Рень — енергійний і відчайдушний хлопець. Зазвичай саме він є ініціатором різноманітних вигадок: то метро під Васюківкою прокласти, то влаштувати бій биків, то організувати шкільний театр. Але хлопець здатний не тільки на бешкет: коли сталася прикра подія з переекзаменовкою, то він влітку сумлінно готувався до перескладання екзамену з української мови на "безлюдному" острові, дібравши собі ім'я "Робінзон Кукурузо".
Павлуша Завгородній — кращий друг Яви. Це більш врівноважений і спокійний хлопець. Він захоплюється малюванням і мріє стати льотчиком, але не менше за Яву полюбляє різноманітні пригоди й таємниці.
Васюківські "тореадори" завжди мають благородні наміри, але через брак досвіду і знань, на жаль, іноді потрапляють у прикрі ситуації. Нерозлучні друзі, обмірковуючи вчинки, вміють усвідомити помилки й намагаються їх не повторювати, хоча відразу ж вигадують і здійснюють нову "авантюру". Тому читачі з цікавістю довідуються про пошуки незнайомця з тринадцятої квартири, зйомки в кіно, про до хлопців під час рятування рідного села від стихійного лиха, про викриття двох місцевих "шпигунів".
Мені зрозумілі бажання і наміри Яви і Павлуші, адже вони мої ровесники. Думаю, головне, про що хоче сказати нам автор: дружба — велика сила; важливо мати поруч вірного і відданого товариша, який піде за тобою в огонь і у воду, не зрадить, завжди до в скрутній ситуації. Попереду в мене знайомство з багатьма літературними творами відомих письменників. Але я впевнений: "Тореадори з Васюківки" В. Нестайка — одна з найкращих книжок, тому я усім раджу прочитати її.
Объяснение: