Нравы и характеры в комедии Д.И. Фонвизина «Недоросль» 1. Определите кульминацию в комедии.
2. Кто, по вашему мнению, является главным героем пьесы и почему?
3. В чем заключается идея комедии?
4. Какие проблемы поднимает автор в пьесе?
5. Составьте синквейн на любого персонажа комедии.
Автор – Федір Тютчев
Рік написання – 1830
Рід – лірика.
Жанр – ліричний вірш.
Розмір – 4-стопний ямб
Римування – паралельне.
Тема вірша – збереження свого духовного світу від зовнішнього впливу, протистояння оточенню і збереження внутрішніх скарбів.
Провідний мотив: «Мысль изречённая есть ложь».
Сенс вірша «Silentium» в тому, що, намагаючись звалити на людей свої одкровення про життя душі, людина не досягне мети, все зіпсує .
Форма твору. Лаконічна, проста, легкість і плавність мовних зворотів; має ілюзію невимушеної розмови чи то з власною душею, чи то з аудиторією.
Настрій – піднесений, урочистий.
Художні засоби: риторичні запитання, оклики; епітети («базарвний шум», «промінь денний»), метафори («неправда дзвенить»); ніжна алітерація: «Їх оглушить зовнішній шум»
Композиція. Вірш має своєрідне обрамлення: поезія починається і закінчується тим самим дієсловом «мовчати». Вірш «Silentium» складається з 18 рядків, розділених на 3 секстини. Перша частина є закликом ліричного героя до читача: він велить йому мовчати, нікому не розкриваючи свою душу і свої сердечні пориви. Друга строфа аргументує ту позицію, яка висловлена в першій – поет пояснює своєму читачеві, чому саме він вважає, що мовчання необхідно.
Нарешті, третя строфа показує, що може статися з людиною, яка зважиться оголити свою душу перед світом. Тютчев описує всі загрози, які чекають людину і говорить про те, що найкращим виходом буде все те ж мовчання, про необхідність якого йшлося в першій строфі. Таким чином, композиція є кільцевою.
У цьому творі поєдналися два мотиви: традиційна для літератури тема поета й поезії і тема кохання. Автор розглядає проблему, що турбувала ще поетів-романтиків: чи все підвладне мовному оформленню і вираженню, чи, може, є речі, які залишаються невисловленими?
Автор використовує прийом психологічного паралелізму. Людина і природа живуть за однаковими законами. Як не можуть зрозуміти зорі того, чому вони мають блищати і згасати у височині, так і людина не може і не повинна намагатися зрозуміти, чому почуття раптово виникають і так само раптово зникають: «Нехай в безодні глибини / І сходять, і зайдуть вони, / Мов зорі ясні уночі: / Любуйся ними і мовчи».
Світ людської душі у цій поезії – живий і опредмечений, він існує ніби поза людиною («любуйся ними» – тобто своїми чуттями – «і мовчи»).
Объяснение: