"Казка про мертву царівну і сімох богатирів" належить перу великого російського поета О.С.Пушкіна. Події, зображені в ній, розгортаються в давні часи, коли жили богатирі та царі. На сторінках твору зображено протистояння добра і зла. Втіленням природньої краси, світлих помислів, благородних вчинків є царівна. Вона скромна, чесна, вірна, працьовита (хоча виховувалася в царській родині), добра і справедлива. Таким, на думку Олександра Сергійовича, має бути жіночий ідеал:
Білолиця, чорнобрива,
І сумирна, й непримхлива.
На противагу дівчині, цариця-мачуха змальовується вкрай негативно. Жінка пихата, підступна, зла, заздрісна, жорстока. Розповідаючи про царицю, поет зауважує, що вона:
І висока, і струнка,
І розумна, і метка,
Тільки дуже вередлива,
Гордовита та злослива.
Вчинки мачухи лише негативні: вона красується перед дзеркальцем, розважається, наказує служниці позбутися царівни, а потім власноруч готує отруту для яблучка, щоб убити царську доньку.
Казка закінчується щасливо: зло покарано, а Єлісей одружується з царівною. Мрії добрих людей збуваються.
Визначний німецький поет, представник завершального етапу розвитку європейського романтизму, Генріх Гейне ввійшов в історію світової поезії як неперевершений лірик, співець кохання і боротьби. Дві головні риси визначають характер його світосприйняття: постійна увага до долі стражденного та приниженого люду і рішуче прагнення боротися за утвердження ідеалів рівності, добра та справедливості. Івана Франка, який називав Гейне «найбільшим німецьким ліриком після Гете», приваблювало в його поезії те, що Гейне вивів «борця за широку свободу людської одиниці, її громадського ділання, думок, переконань і сумління». Сам Гейне порівнював себе з титаном, який тримає на своїх плечах усі злигодні світу, а його співвітчизник, письменник Генріх Манн у роки боротьби з фашизмом у Німеччині писав: «Якби він був з нами, він вів би ті самі бої, що й ми. Несправедливість і приниження людини так само хвилювали б його. І його метою завжди залишилося б олюднення світу, духовне збагачення життя». «Я ніколи не надавав великого значення славі поета, — писав Гейне, — і мене мало турбує, хвалять чи проклинають мої пісні. Але на мою труну ви повинні покласти меч, бо я був хоробрим солдатом у війні за визволення людства!»
"Казка про мертву царівну і сімох богатирів" належить перу великого російського поета О.С.Пушкіна. Події, зображені в ній, розгортаються в давні часи, коли жили богатирі та царі. На сторінках твору зображено протистояння добра і зла. Втіленням природньої краси, світлих помислів, благородних вчинків є царівна. Вона скромна, чесна, вірна, працьовита (хоча виховувалася в царській родині), добра і справедлива. Таким, на думку Олександра Сергійовича, має бути жіночий ідеал:
Білолиця, чорнобрива,
І сумирна, й непримхлива.
На противагу дівчині, цариця-мачуха змальовується вкрай негативно. Жінка пихата, підступна, зла, заздрісна, жорстока. Розповідаючи про царицю, поет зауважує, що вона:
І висока, і струнка,
І розумна, і метка,
Тільки дуже вередлива,
Гордовита та злослива.
Вчинки мачухи лише негативні: вона красується перед дзеркальцем, розважається, наказує служниці позбутися царівни, а потім власноруч готує отруту для яблучка, щоб убити царську доньку.
Казка закінчується щасливо: зло покарано, а Єлісей одружується з царівною. Мрії добрих людей збуваються.