ответ: я сама ответила на все вопросы так как я уже прежде сама ответила на такой вопрос. можете полностью доверять ответу.
А-1
Б-2
2) А-1
Б-2
3) а-2
Б-1
4) Гомер.
5) А) 5
Б) 4
В)3
Г)2
Д)1
6) А) М.Сервантес Сааведра, роман «Дон Кихот».
Б) Ф.Шиллер, «Перчатка».
В) М.Твен, роман «Приключения Гекльберри Финна».
Г) А. де Сент-Экзюпери, сказка «Маленький принц».
Д) новелла П. Мериме «Маттео Фальконе».
7) А) М.Сервантес Сааведра «Дон Кихот».
Б) Ф.Шиллер «Перчатка».
В) М.Твен «Приключения Гекльберри Финна».
Г) А. де Сент-Экзюпери «Маленький принц».
Д) П. Мериме «Маттео Фальконе».
Объяснение:
не волнуйтесь я лично читала все эти книги.
надеюсь смогла вам.
Удачи ^_^
напишите в комментарии когда получите 5.
1) алегорією називають перенесення властивостей та характеристик одного предмета чи явища на інший для кращого відображення образу(переносне значення) наприклад, вона характерна для творів Т.Шевченка: "незборимий царизмом Кавказ» — Прометей (поема «Кавказ» Т. Шевченка);
2) Твір на тему: «Повсталий народ – головний герой поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки» У своїй поемі «Гайдамаки» Т. Шевченко описав повстання 1768 року, яке охопило майже усю Україну.
3) Містерія «Великий льох» — дуже оригінальний твір, який вирізняється серед інших творів Тараса Шевченка. «Великий льох» — твір насамперед філософський, ідею якого приховано за символічними образами, майстерно змальованими автором. Оригінальними є передусім сам жанр і композиція твору.
4) Образ оповідача в поемі наближений до автора і є виразником його думок, його ставлення до подій, відтворених у поемі. Оповідач ніби пролітає у сні над безмежними просторами України і Росії, де ігає страшні картини життя народу, знущання поміщиків, чиновників, царя.
5) 9 березня 1814 року – народження
видатного поета .
Навесні 1837 року – Шевченко
тяжко захворів.
22 квітня 1838 року – викуплений
з кріпацтва.
Восени 1839 року – Шевченко
знову тяжко захворів.
1838-1845 роки – наука в Академії
мистецтв у м.Петербург.
1840 року – вийшов “Кобзар”.
1839 – 1841 роки – працює над
поемою “Гайдамаки”.
1841 року – поема “Гайдамаки”.
1843 року – Шевченко приїздив на
Україну.
Восени 1845 року – хворів на
гарячку в Переяславі.
1845 року – написано п’ять
поем :”Кавказ”,”Єретик”,”Великий
льох”,”Наймичка”, “І мертвим, і
живим…” та всесвітньо відомий
“Заповіт”.
5 квітня 1847 року – Шевченка
заарештовано і відправлено до
Петербурга.
Восени 1847 року – у вогких
казематах Орської фортеці
Шевченко захворів на
ревматизм.
1847 року – був вміщений у
лазарет.
1848 року – брав участь в науковій
експедиції для вивчення опису
Аральського моря.
1848-1858 роки – військова
служба, в Окремому
Оренбурзькомо корпусі.
17 жовтня 1850 року – переведено
в Новопетровське укріплення .
1855 року – хворів на
виснажливу малярію.
2 серпня 1857 року – поета було
звільнено.
1858 року – було видано дозвіл
про виїзд на Україну.
Влітку 1859 року – Тарас
Григорович поїхав на Україну, в
рідне село Кирилівку.
1859 року – в Лейпцігу вперше
надрукована поема “Кавказ”.
10 березня 1861 року – Тарас
Шевченко зайшов у свою
майстерню, упав і замовк навіки.
22 травня 1861 року – тіло
Великого Кобзаря перевезене на
Україну і захоронене в Каневі на
Чернечій горі.
Объяснение:
Помещик Собакевич Михайло Семенович-
ненавистник просвещения, крепкий хозяин, неуступчивый в торгах, -
будет рад "облить грязью" всех знакомых за обильным ужином
в своём доме.
Все, по его мнению, плохи, жулики, мошенники:" За копейку убьют" .
В речи Собакевича, в тоне, манере, в подборе слов выражается
его грубая, животная натура.
Характерно для злобного взгляда Собакевича на окружающих
обилие в его лексиконе ругательных слов: хапуга, разбойник, свинья,
мошенник.
Собакевич ругает весь город.
Председатель палаты у него "такой дурак, какого свет не производил",
губернатор -"первый разбойник в мире" ,
полицеймейстер -"мошенник" .
Иностранные повара и доктора - обманщики,"
О городских чиновниках Собакевич говорит, что они мошенники,
"христопродавцы". И это, скорее всего, является правдой.
Но все сказанное не мешает ему иметь какие-то выгодные
дела и взаимоотношения с этими мошенниками.
Ни об одном человеке, с кем знаком Собакевич, с кем дружит, если
это можно назвать так, он не сказал ни одного доброго слова.
Его отношение к науке, образованию резко отрицательно.
А людей, которые занимаются этим, Михайло Семенович
перевешал бы – так они ему ненавистны.
Собакевич понимает: образование поколебать
сложившиеся устои, а это невыгодно помещику.
Отсюда и вытекает его тяжеловесность и устойчивость
взглядов.