Минуло багато днів відтоді, як повернувся Паріс у дім отця свого Пріама. Здавалося, що та зміна, яка сталася в його житті, змусила його забути про дар, обіцяний йому Афродітою за золоте яблуко. Тепер він був царевичем, а не звичайним, нікому не відомим пастухом. Але Афродіта сама нагадала йому про прекрасну Єлену й до своєму улюбленцеві збудувати чудовий корабель, і він зібрався вже відпливти в Спарту, де жила Єлена. Даремно почав застерігати його віщий син Пріама Гелен. Він пророкував загибель Парісові. Нічого не хотів слухати Паріс. Він зійшов на корабель і вирушив у далеку путь безкраїм морським простором. Розпач охопив Кассандру, коли побачила вона, як швидкохідний корабель Паріса віддалявся від рідних берегів. Простягши до неба руки, вигукнула віща Кассандра:
— О горе, горе великій Трої і всім нам! Бачу я: охоплений полум’ям священний Іліон, скривавлені лежать розбиті вщент його сини! Я бачу: ведуть у неволю чужинці плачучих троянських жон і дів!
Так вигукувала Кассандра, але ніхто не зважив на її пророцтво. Ніхто не зупинив Паріса. (Троянський цикл міфів)
А він плив усе далі й далі. Знялася на морі страшна буря. Не спинила й вона Паріса. Минув він багату Фтію, Саламін і Мікени, де жили майбутні вороги його, і прибув нарешті до берегів Лаконії. Причалив Паріс у гирлі Евроту і вийшов із своїм другом Енеєм на берег. З ним пішов він до царя як гість, що не замишляв нічого злого.
Объяснение:
Объяснение:
Тугар Вовк мені на початку цієї повісті не сподобався, тому що він вважав себе вищим за громаду, видавав монголам плани руської дружини
Тугар Вовк — не щасливий. Батьків своїх не пам’ятає, втратив дружину, а пізніше й дочка відцуралася батька. Але в цьому Тугар Вовк сам винний.
Т. Вовк гірший за ворога, це зрадник, він виступив проти свого народу, пішов служити ворогам. І виправдання йому не може бути. Навіть тоді, коли Т. Вовк рятує Максима, якого хотів зарубати Бурунда, він не спокутує своєї провини перед народом.