Митько та Сергій — два друга-п’ятикласника, які стали героями повісті «Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера». Винахідливі друзі, отримавши на літо завдання від «улюбленої ботанічки» зібрати колекцію комах, вмовляють своїх батьків відпустити їх у село до Митькової бабусі на усе літо. Сергійкові батьки категорично проти, бо знають, що ці двоє друзів — страшенна вибухова сила, але піддавшись вагомим аргументам про двійки за незібрану колекцію та «передчасне старіння наших організмів», нарешті здаються. ніщо не може надовго зіпсувати настрій Митьку та Сергію, вони розуміють головне: час не минув марно. Вони за цей час дізналися стільки цікавого, що Васькові навіть не снилося. Митько та Сергій — найкращі друзі та однодумці, які завжди сповнені сил для нових відкриттів.
Объяснение:
1. "был в ту пору мастер прокопьич по тем делам первый"
2. "дошло дело до данилки недокормыша, сиротка круглый был, годов 12"
3. "иди-ко теперь к прокопьичу малахитному делу обучаться"
4. "у прокопьича своих детишек не было, вот и припал к сердцу этот данилушка"
5. "данилушко подошел к станку и давай рассказывать и показывать, что приказчик спросит - у него на все ответ готов"
6. "при письме чертеж прислал - пусть хоть пять лет просидит, а чтоб такая в точности была"
7. "чаша мне покоя не дает. охота ее так сделать, чтобы камень полную силу имел"
8. "ну сделал данилушко чашу по барскому чертежу"
9. "они цветок каменный видали, красоту поняли"
10. "данилушко поднял голову, а напротив сидит медной горы хозяйка"
11. "голову разломило, в глазах черное с зеленым, да красным, света не вижу"
12. "так с той поры данилушку и найти не могли"