Доводилося вам їздити пізньої весни чи раннього літа по Україні? Міряли ви її безмірні шляхи зелених та рівних степів, де ніщо не забороняє вашим очам виміряти їх і вздовж, і вшир, і впоперек, де одні тілько високі могили нагадують вам про давнє життя людське, про бої та чвари, хижацькі заміри та криваві січі, де синє небо, побратавшись з веселою землею, розгортає над нею своє блакитне, безмірно-високе, безодньо-глибоке шатро; де тоне ваш погляд у безкрайому просторі, як і ваша душа — у безмірній безодні того світу та сяйва, синьої глибини та сизо-прозорої далечизни?.. Якщо вашим очам доводилося хоч раз бачити все те, то не забути вам того довіку
Мультфильм «Тайна Коко» затронул именно те струны души, которые этого ждали. Ждали момента, когда на большие экраны выйдет то, что копнет где-то в глубине в самом сердце.
Это было смешно. Это было до боли грустно. Прекрасная анимация, интересная подача и очень живая тема.
Маленький Мигель даёт зрителю настолько важные посылы мыслей, что они обязаны долететь не только до детей (возрастной рейтинг 12+), но и до взрослых, чьи души со временем немного черствеют.
Они поймут. Они вздрогнут. Они вспомнят.
И пускай такая подача немного чужда нам. День мертвых, скелеты, странные зверушки - это ведь все будто 'не наше'. Даже возможно у некоторых будут какие-нибудь предрассудки по поводу Во а стоит ли?», «понравится ли?». Но поверьте, это нужно смотреть. Очень-очень.
Выйдя из зала я ещё долго не могла успокоиться. И словами не описать то, что было внутри. Не знаю, смогу ли я второй раз найти в себе силы посмотреть историю о тайне «малышки» Коко.
Но я постараюсь помнить.
Ведь мы живы пока живы воспоминания.
Объяснение: