В Україні не знайдеться жодної людини, яка б не знала постаті видатного поета, художника, справжнього сина свого народу Тараса Григоровича Шевченка. Сьогодні просто неможливо уявити українську літературу, культуру та історію без творчого доробку великого Кобзаря. Його ліричні твори геніальні, а картини – шедеври українського мистецтва.
Патріотичні мотиви в поетичних творах Тараса Шевченка пронизують кожен рядок. Він був справжнім борцем свого народу. Адже мало хто в світовій історії з таким же запалом захищав незалежність своєї батьківщини, свободу кожного українця. Робив це тарас Григорович і словом і ділом. Його твори підіймали народ, спонукали до дій.
Найвідомішими патріотичними поезіями стали «Мені однаково, чи буду», «І мертвим, і живим», «Заповіт» та багато-багато інших.
Главные принципы народных сказок - фантастичность, фольклорность, противостояние Добра и Зла, говорящие животные и так далее, Михаи Евграфович сохранил, но в силу социальной и сатирической направленности своих сказок настолько гиперболизировал, что временами доводил действие и, соответственно, ситуацию до абсурда и предельной фантасмагоричности. Еще Салтыков-Щедрин не соблюдал такой «канон» как счастливый конец сказки, у него он, как раз чаще всего противоположный, ибо таким образом он выполнял поставленные задачу по вскрытию «язв» общества и наиболее наглядному их «представлению» окружающим. Так же Михаил Евграфович строго не придерживался правила положительного и отрицательного героя. Он их описывал такими какими они были на самом деле, усиливая для наглядности их недостатки, но не приукрашивая достоинства. Причем это касалось и трудового крестьянства
сори но я не знаю