Со времён друидов до середины XIX столетия омела считалась символом Рождества. Из тонких вечнозеленых веточек с красными, оранжевыми или белыми ягодами делали пучки, оплетали ими каркас в виде шара и подвешивали в гостиных. Считалось, что омела охраняет мир в доме и защищает его обитателей, даря спокойствие и плодовитость. Сегодня ветки омелы вплетают в рождественские венки, сочетая ее с елью, падубом или плющом. Омела долго сохраняет живой вид. Ее продолговатые кожистые листья остаются нежно-зелеными, клейкие ягоды много днй хранят цвет. Со времен Древнего Рима существует обычай встречи под омелой: даже чужие люди, сошедшиеся под ней, целовались и заключали перемирие. Сегодня гостя, оказавшегося по этим рождественским украшением, может поцеловать любой.
Автор «Неймовірних пригод Івана Сили» О. Гавриш говорить, що цей твір — дитяча казка. Але, як на мене — це пригодницька повість про видатну людину.
Прототипом образу Івана Сили стала реальна людина — Іван Фірцак або Кротон. Він довго виступав із цирком, і своїми дивував всіх своїми силовими номерами
Іван Сила виріс серед чудової карпатської природи у великій родині. Батько вигнав хлопця з дому, бо не міг прогодувати його, адже той їв за чотирьох. Шукаючи порятункуі в місті, Іван потрапив у різні ситуації, наприклад, заступився за Міху Голого, переміг у вуличному бою. Звичайно ж, такий хлопчина не міг не звернути на себе увагу тренера Брякуса, який запросив його до себе, вмовив тренуватися, заборонив тягати мішки на вокзалі, давав гроші, виховував у ньому майбутнього чемпіона. Загибель тренера вразила Івана, адже хлопець знову сам у великому місті. Іван ще не раз потрапляв у халепи, але завжди знаходив вихід із найскладніших ситуацій. Автор не помилився, називаючи цей твір казкою, адже в казках завжди перемагає добро і благородство.
Он не поверил, но не стал разрушать сказку для маленькой дочери