Відповідь:
Пояснення:
Переосмислюючи історію раннього українського книжництва, не можна не зауважити однієї посилюючої з роками печальної тенденції: переважна більшість рукописних шедеврів, що творилася нашими пращурами на землях стародавньої України-Руси, незабаром, у результаті наглих грабунків, вивозилася здебільшого в північному напрямку й ніколи вже назад не поверталася. Більше того, поширювалась згодом там методом переписування, прилаштування змісту до тамтешніх мовних особливостей, все більшого віддалення твору від первісного вигляду. З втратою оригіналів київського походження з усіма явними ознаками тогочасної української мови такі книги нібито ставали вже витвором і власністю іншого народу. Однак навіть за цих умов з таких сторінок не вдавалося протягом століть витравити головного: української сутності, особливостей мови, авторської позиції та стилю, ідейного й тематичного стрижнів, базованих на вироблених народом культурних традиціях.
ответ на вопрос:
Кульминацией конфликта являются сцены, в которых городничий торжествует от того, что Хлестаков посватался к его дочери. Теперь они породнятся с важным чиновником! “Какие мы с тобой теперь птицы сделались”, – с гордостью говорит городничий жене.
Разоблачение Хлестакова наступает в восьмом явлении. Почтмейстер распечатал и прочитал письмо Хлестакова, в котором он рассказывает приятелю-журналисту о чудесах, приключившихся с ним. Содержание письма в самом неприглядном свете выставляет городских чиновников.
В довершении всех споров появляется жандарм с сообщением о приезде настоящего ревизора. От этого известия все окаменели. Эта немая сцена является развязкой конфликта и финалом комедии.