Напишите письменную работу (объем 100 – 120 слов), сравнивая эпизод раскаяния и осознания своих ошибок главным героем рассказ В.П. Астафьева «Конь с розовой гривой» с иллюстрацией . Отразите сходства и различия рассказа и картины.
Події, зображені в «Альпійській баладі», відбуваються в маленькому австрійському місті в Альпах. Група радянських військовополонених збирається до втечі. Один із них має забезпечити її ціною власного життя – підірвати бомбу. Пожертвувати собою зголосився Іван Терешко.
На щастя, доля виявилась прихильною до нього: він залишається неушкодженим і йому вдається втекти. Вона дарує йому й несподівану супутницю, теж утікачку, італійку Джулію Новеллі.
Спочатку він хотів позбутися небажаної супутниці, вважаючи її зайвим тягарем. Потім узяв-таки з собою, але коли вона, вкрай виснажена переходом через Альпи, відмовляється йти далі, залишає її.
Згодом хлопець повернеться, щоб понести далі знесилену дівчину на руках. А ще пізніше в його душі з’явиться нове почуття до супутниці – «добре і велике». Джулія стала для хлопця «маленьким людським дивом», яке він несподівано відкрив у лиху воєнну годину за крок від смерті. Іван уперше покохав – глибоко і самозречено.
І ця любов змінила весь стан його душі, відкрила перед ним красу і велич світу, справжню, хоч і таку коротку, мить щастя. Любов, яка зародилася всупереч жорстокій логіці війни, окрилює, підносить його понад альпійські гори, робить кращим, благороднішим, здатним на героїчний вчинок.
Историю возникновения сюжета «Мцыри» со слов двоюродного брата Лермонтова А.П. Шан-Гирея и родственника поэта по материнской линии А.А. Хастатова изложил П.А. Висковатов (1887): «Когда Лермонтов, странствуя по старой Военно-грузинской дороге (это могло быть в 1837 г.), изучал местные сказания,... он наткнулся в Мцхете... на одинокого монаха, или, вернее, старого монастырского служку, «бэри» по-грузински. Сторож был последний из братии упразднённого близлежащего монастыря. Лермонтов с ним разговорился и узнал от него, что он родом горец, пленённый ребёнком генералом Ермоловым во время экспедиции. Генерал вёз его с собой и оставил заболевшего мальчика монастырской братии. Тут он и вырос; долго не мог свыкнуться с монастырём, тосковал и делал попытки к бегству в горы. Последствием одной такой попытки была долгая болезнь, приведшая его на край могилы. Излечившись, дикарь угомонился и остался жить в монастыре, где особенно привязался к старику монаху. Любопытный и живой рассказ «бери» произвёл на Лермонтова впечатление. К тому же он затрагивал уже знакомый поэту мотив, и вот он решился воспользоваться тем, что было подходящего в «Исповеди» и «Боярине Орше», и перенёс всё действие ... в Грузию».
На рукописи поэмы рукой Лермонтова поставлена дата её завершения: «1839 года. Августа 5». В следующем году поэма была напечатана в книге «Стихотворения М. Лермонтова». В черновом варианте поэма носила название «Бэри» (сноска Лермонтова: «Бэри по-грузински: монах»). Послушник — на грузинском языке — «мцыри».
Поэт и мемуарист А.Н. Муравьёв (1806-1874) вспоминал: «Песни и поэмы Лермонтова гремели повсюду. Он поступил опять в лейб-гусары. Мне случилось однажды, в Царском Селе, уловить лучшую минуту его вдохновения. В летний вечер я к нему зашёл и застал его за письменным столом, с пылающим лицом и с огненными глазами, которые были у него особенно выразительны. «Что с тобою?» — спросил я. «Сядьте и слушайте», — сказал он, и в ту же минуту, в порыве восторга, прочёл мне, от начала до конца, всю свою великолепную поэму «Мцыри» («послушник» по-грузински), которая только что вылилась из-под его вдохновенного пера. Внимая ему, и сам я пришёл в невольный восторг: так живо выхватил он, из рёбр Кавказа, одну из разительных сцен и облёк её в живые образы перед очарованным взором. Никогда никакая повесть не производила на меня столь сильного впечатления. Много раз впоследствии перечитывал я «Мцыри», но уже не та была свежесть красок, как при первом одушевлённом чтении самого поэта».
Події, зображені в «Альпійській баладі», відбуваються в маленькому австрійському місті в Альпах. Група радянських військовополонених збирається до втечі. Один із них має забезпечити її ціною власного життя – підірвати бомбу. Пожертвувати собою зголосився Іван Терешко.
На щастя, доля виявилась прихильною до нього: він залишається неушкодженим і йому вдається втекти. Вона дарує йому й несподівану супутницю, теж утікачку, італійку Джулію Новеллі.
Спочатку він хотів позбутися небажаної супутниці, вважаючи її зайвим тягарем. Потім узяв-таки з собою, але коли вона, вкрай виснажена переходом через Альпи, відмовляється йти далі, залишає її.
Згодом хлопець повернеться, щоб понести далі знесилену дівчину на руках. А ще пізніше в його душі з’явиться нове почуття до супутниці – «добре і велике». Джулія стала для хлопця «маленьким людським дивом», яке він несподівано відкрив у лиху воєнну годину за крок від смерті. Іван уперше покохав – глибоко і самозречено.
І ця любов змінила весь стан його душі, відкрила перед ним красу і велич світу, справжню, хоч і таку коротку, мить щастя. Любов, яка зародилася всупереч жорстокій логіці війни, окрилює, підносить його понад альпійські гори, робить кращим, благороднішим, здатним на героїчний вчинок.
Объяснение: