ответ:5.Стихотворение Фета "Бабочка" написано от первого лица, от имени самой бабочки,которая оказывается и главным действующим лицом стихотворения и самим рассказчиком.
Необычный ритм стихотворения "Бабочка" специально подобран Фетом для того, чтобы показать воображаемый полет бабочки. Мы читаем длинную первую строчку и вдруг сразу короткую вторую. Так и бабочка, она может лететь прямо и вдруг безо всякой причины вильнуть в сторону. Ни ветер, ни что-то иное не оказывает влияние на ее полет. Бабочка просто так устроена, что все время порхает из стороны в сторону.
6.
Читая стихотворение Баратынского "Где сладкий шепот" сразу понимаешь, что поэт тоскует по солнечному лету, с такой ностальгией он вспоминает сладкий шепот лесов и луговые цветы. Он описывает то, что пришло на смену этому и картина получается безрадостной - злой ветер, немой ручей, ледяная кора над полями и лугами. Зима совершенно не нравится поэту, он находит ее мертвой и безжизненной, она не вдохновляет полет его фантазии, хотя он и находит очень образные выражения для ее описания.
Это стихотворение грустное, в нем автор выражает свое сожаление из-за наступившей зимы и мы с ним соглашаемся, когда читаем это стихотворение.
Объяснение:
Відповідь:
Пояснення:
Дивний сон снився Захарові Беркутові. Здавалось йому, немов нині їх дорічне свято «Сторожа», і вся громада
зібрана довкола каменя при вході тухольської тіснини: дівчата з вінками, молодці з музикою, всі в празничних чистих строях. Оце він, найстарший віком у громаді, перший наближається до святого каменя і починає молитися до нього. Якісь таємничі, тривожні, болючі чуття опановують його серце під час молитви; щось щемить у нього в глибині душі — і сам він не знає, що такого. Він молиться гаряче, по двох-трьох словах звичайної молитви він відступає від стародавніх, звичаєм усталених зворотів; якась нова, гарячіша, пориваюча молитва плине з його уст; уся громада, потрясена нею, паде ниць на землю, і сам він робить те саме. Але слова не перестають темно робиться кругом, чорні хмари покривають небо, громи починають бити, блискавиці палахкотять і облітають увесь небозвід осліпляючим огнем, земля здригається — і разом, звільна перехиляючись, святий камінь рушається з місця і з страшенним лускотом валиться на нього.