Бороди́нское сраже́ние (во французской истории — битва у Москвы-реки, фр. Bataille de la Moskova) — крупнейшее сражение Отечественной войны 1812 года между русской армией под командованием генерала от инфантерии М. И. Кутузова и французской армией под командованием императора Наполеона I Бонапарта. Состоялось 26 августа (7 сентября) 1812 года у деревни Бородино, в 125 км на запад от Москвы.
В ходе 12-часового сражения французской армии удалось захватить позиции русской армии в центре и на левом крыле, но после прекращения боевых действий французская армия отошла на исходные позиции. Таким образом, в русской историографии считается, что русские войска одержали победу, однако на следующий день главнокомандующий русской армии М. И. Кутузов дал приказ отступать в связи с большими потерями и из-за наличия у императора Наполеона больших резервов, которые спешили на французской армии.
Западная историография признает Бородинское сражение победой Наполеона, хотя и с оговорками.
Считается самым кровопролитным в истории среди однодневных сражений.
Ліна Костенко видатна поетеса сучасності, непересічна особистість – совість нації. Вона – почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів, лауреат престижних премій, зокрема премії імені О. Теліги, премії імені Ф. Петрарки, Фундації Антоновичів та ін. Її твори перекладено багатьма європейськими мовами.
У сучасній світовій традиції Ліна Костенко входить до переліку найвідоміших жінок сучасної України. Її творчість – невід’ємна частина історії України, національної культури.
Поезія Ліни Костенко увібрала в себе дві найбільші людські доблесті –мужність і розум. Водночас – це поезія ніжної та прекрасної жінки, що володіє могутньою силою почуттів, їх витонченістю та аристократизмом. Чистий і щирий голос поетеси, її неповторно-своєрідна поезія вже кілька десятиліть чарують читачів; шанувальники її таланту не стомлюються у нетерплячому очікуванні нових книг митця, їх вихід у світ завжди свято для тих, хто кохається у мистецтві слова.
Визначальним для поезії Ліни Костенко є неоромантичний світогляд, у центрі якого – людина, її творчі здібності, вольове начало, активність не лише у творчій, а й у суспільній сфері, утвердження свободи суверенної особистості.
Творчість у гуманістичній світоглядній концепції поетеси є виявом духовно-естетичного потенціалу особистості, можливістю переборення суперечності між ідеалом і дійсністю шляхом їх гармонізації. Осягається абсолютна краса, гармонія, досконалість.
У сучасному світобаченні в поезії Ліни Костенко стверджується абсолютно духовна сутність краси. Вічні цінності краси втілюються у мистецтві, поезії. Краса природи (образи гірських вершин, зоряного неба) символізує поривання до ідеалу. Любов осмислюється як духовна цінність особистості. Насамперед це любов до рідного краю і породжене духовною спільністю інтимне почуття. Своєрідністю осмислення любові в художньому світогляді Ліни Костенко є ствердження її як пам’яті, елементу духовного досвіду особистості.
Поетеса часто звертається до теми дитинства, її поетичні образи для дітей особливі: вони пробуджують почуття прекрасного, прилучають дітей до художнього сприйняття світу. 1987 року Ліна Костенко видала прекрасну (на жаль, єдину) збірку для дітей «Бузиновий цар».
У своїх творах для молодших дітей поетеса змальовує красу рідної природи, допитливу дітвору. Кожне її слово – бадьоре і життєстверджуюче, будить думку, закликає долати труднощі.