повесть "шинель" написана николаем гоголем в 1841 году. повесть входит в состав петербургских повестей.
николай васильевич гоголь - уникальный писаль. ему присуща манера в своих произведениях в шуточной или анектодической манере поднимать серьйозные проблемы.
основная пробема, которую поднимает гоголь в повести шинель - проблема социального неравенства.
он проводит четкую градацию между значительным лицом, которого изображает жестоким и безразличным и маленьким человечком, который из-за своего положения в обществе живет примитивной, забитой жизнью.
этой повестью гоголь хочет заявить о правах маленьких людей, об их потребностьях, мечтах, интересах. ведь в обществе все люди должны быть равноправными, независимо от того, какую должность они занимают.
Література бароко відмовилася від принципу наслідування життя, його відображення. Вона створила власний світ за певними законами, мета яких — вразити читача. Тому представники цього напряму виявляли інтерес до ускладненої художньої форми. Вони вважали, що реальний світ — це ілюзія, а його предмети — символи та алегорії, які необхідно пояснити.
Ознакою бароко є його контрастність. Вона виявляється, зокрема, у зображенні героїв і в щасті, і в горі, у протиставленні земного й неземного. Названі риси бароко яскраво розкриваються у відповідних метафорах, символах, алегоріях: життя людини нагадує квітку, що губить пелюстки, сама людина — це скло; Смерть, Доля, Віра стають досить поширеними алегоричними персонажами.
Захоплення ускладненою формою, химерним, дивним виявилося у барокових письменників у нанизуванні метафор, порівнянь, антитез, зверненні до фігурної поезії, акростихів-віршів, у яких перші літери кожного рядка утворюють слово або речення; мезостихів — поезій, всередині яких приховано якесь особливе значення, найчастіше ім'я адресата; буриме — літературної гри, суть якої — написання жартівливих віршів-експромтів на заздалегідь визначену тему або відповідно до наперед визначених рим. Усе це підпорядковується завданню вразити, здивувати читача. Звідси — незвичайний вигляд віршів: у формах хреста, колони, ромба, зірки, серця тощо. Усі ці художні засоби декоративно прикрашають твір, роблять його пишним, химерним, монументальним.
Найвидатніші представники бароко — П. Кальдерон в Іспанії, Д. Маріно і Т Тассо в Італії, X. Ґріммельсхаузен у Німеччині.
Объяснение:
Надеюсь