Жанр-роман-эпопея
Сюжет-описывает русское общество в эпоху войн против Наполеона в 1805 —
1812 годах. Эпилог романа доводит повествование до 1820 года.
История создания-
Произведение задумывалось в качестве повести, а позже романа «Декабристы», над которым он работал в 1860–1861 годах. Со временем автор не удовлетворяется лишь событиями 1825 года и приходит к пониманию, что необходимо раскрыть в произведение более ранние исторические события, сформировавшие волну патриотического движения и пробуждение гражданского сознания в России. Но и на этом автор не остановился, понимая неразрывную связь событий 1812 года с их истоками, которые берут свое начало с 1805 года. Таким образом, идея творческого воссоздания художественной и исторической действительности планируется автором в полувековую масштабную картину, отражающую события с 1805 по 1850-е годы.
«Три поры» в истории России
Такой замысел воссоздания исторической действительности автор назвал «Три поры».
Первая из них должна была отразить исторические реалии XIX века, олицетворявшие условия формирования молодых декабристов. Следующая пора – это 1820-е годы – момент формирования гражданской активности и нравственной позиции декабристов. Кульминацией этого исторического периода, по замыслу Толстого, являлось непосредственное описание восстания декабристов, его поражения и последствий. Третья пора была задумана автором как воссоздание действительности 50-х годов, отмеченных возвращением декабристов из ссылки по амнистии в связи со смертью Николая I. Третья часть должна была стать олицетворением времени наступления долгожданных перемен в политической атмосфере России.
Такой глобальный замысел автора, заключающийся в изображении весьма широкого временного отрезка, наполненного многочисленными и значимыми историческими событиями, требовал от писателя огромного напряжения и художественных сил. Произведение, в финале которого планировалось возвращение Пьера Безухова и Наташи Ростовой из ссылки не укладывалось в рамки не то что традиционной исторической повести, а даже романа. Понимая это и осознавая важность детального воссоздания картин войны 1812 года и ее отправных точек, Лев Николаевич решает сузить исторические рамки задуманного произведения.
Це БІОГРАФІЯ
Джон Донн народився 12 лютого 1572 року в католицькій родині і виховувався у дусі католицизму. Його мати, прямий нащадок сестри Томаса Мора, була молодшою дочкою Джона Хейвуда, драматурга і автора епіграм. Його батько, який, за словами першого біографа Донна, Ісаака Волтона, «походив із дуже давнього роду в Уельсі», був успішним лондонським купцем. Джону було чотири роки, коли помер його батько, і незабаром після цього його мати вийшла заміж за доктора Джона Сімінгса, який допоміг їй підняти дітей. Джон вчився в Оксфордському й Кембриджському університетах, але ані там, ані там не отримав диплома: в протестантській Англії діяли обмеження, введені для католиків.
У 1596—1597 Джон Донн подорожував європейським континентом, супроводжуючи графа Ессекса і Волтера Релі в військових операціях проти Іспанії. Вже тоді він писав успішно вірші, що розходились у рукописах. Джон Донн не мав великої прижиттєвої слави як поет, та й не ставив мети уславитися. Він не друкував свої вірші за життя — перше друковане видання побачило світ лише через 2 роки по смерті творця.
Як усіх молодих, його приваблював світ і подорожі. Є свідчення, що Донн подорожував Іспанією і дістався Італії. Потім повернувся в Англію, де влаштувався на роботу секретарем у впливового придворного, сера Томаса Еджертона, лорда-охоронця Великої печатки. Закохавшись у племінницю патрона, 17-річну Анну Мор, таємно і без дозволу родини узяв з нею шлюб. Коли Еджертон дізнався про це, то вигнав Донна і сприяв його арешту і ув'язненню. Звільнившись із в'язниці, Донн разом з Анною поселяється в маєтку її родичів у графстві Суррей. Джон Донн упродовж 10 років зазнавав безгрошів'я.
Слова принадлежат Софье