Поставлю в профиле и за ответ Написати твір на тему : " Гуманістичне звучання поеми Т. Шевченка"Наймичка". Можно на русском, я переведу, но желательно на укр.
У поемі "Наймичка", яку поет написав 1845 року, розповідається про долю Ганни — матері, яка не в змозі виростити сама дитя, підкидає сина багатим бездітним людям, а сама йде до них наймичкою, щоб бути біля своєї дитини, хоч і не маючи можливості сказати, що вона його мати. Коли в класі вчителька читала цю поему Т. Шевченка, було тихо, всіх схвилювала доля Ганни. Слухаючи поему, я була вражена силою материнської любові. Як же вміла Ганна глибоко любити, яку мала велику силу волі! Адже вона ніколи не думала про себе — всю себе віддала синові. Ганна любила сина мовчки, і він відчував її любов, дивуючись із почуттів сторонньої, як він вважав, жінки. Мені боліло серце, коли Ганна відмовилася бути за матір Маркові на весіллі, хоча й розумію, як би їй це було нестерпно. Коли читали рядки поеми про останнє повернення Ганни з Києва, я була схвильована тим, якою доброю жінкою була Ганна, як вона любила не тільки Марка, а і його дружину, і його дітей. Мені здається, що якби Ганна розповіла Маркові раніше, що вона — його матір, то все у них було б добре. Я впевнена, що Марко зрозумів би свою рідну матір, більше того — він захоплювався би нею, її вчинком. Останні рядки поеми не можна слухати без сліз. Усе життя мріючи сказати Маркові, що вона його матір, в кінці поеми, лише перед самою смертю, Ганна відкриває таємницю синові:
"...Прости мене! Я каралась
Весь вік в чужій хаті...
Прости мене, мій синочку!
Я... я твоя мати". Та й замовкла...
Зомлів Марко,
Й земля задрижала.
Прокинувся... до матері —
А мати вже спала!
Жертовність Ганни-матері, її безмежну материнську любов Т. Шевченко підніс до найвищих надбань людства. Поет низько схилявся перед образом Матері, яка оберігає своє дитя. Під час читання поеми у мене наверталися на очі сльози — сльози від захоплення образом Ганни, її великим люблячим серцем. Маркові, я впевнена в цьому, дуже поталанило. Бо й сьогодні, на жаль, є діти, які ніколи не звідають такої сили материнської любові. Я сиділа мовчки й думала, чому Ганна — мати-покритка, кріпачка, знайшла вихід для себе, для своєї дитини, чому ж сьогодні є матері, які відмовляються від своїх дітей? Чого ж бракує цим матерям? І ви знаєте, я знаю чого — їм бракує вміння любити, бракує материнської любові.
можешь что-то изменить чтобы не звучало так трагично и перезагружено, надеюсь
Что для Вас книга? Если задать вопрос этот вопрос сейчас на улице, можно получить различные ответы. Притом далеко не все будут положительными. Многие молодые люди рассматривают книгу, как лишь учебник, по которому им приходится учиться, а значит, все проблемы в учебе связаны именно с ним. Но давайте взглянем на мир лет двадцать назад, и зададим там такой вопрос. Большая часть ответов будет выглядеть примерно так: Книга – это кладезь знаний и прекрасное времяпровождение.
Действительно, время очень серьезно отразилась на книгах. Раньше все знания мы получали при книг, так как не было Интернета. Время проводили за книгой, потому что не было компьютеров и кабельного телевидения предоставить нам более ста каналов. Потом времена изменились. Теперь полностью весь курс физики можно получить на одном диске, также как и любую другую науку. Или, вот пример, на одном диске умещается вся Большая Советская энциклопедия, которая раньше была такой редкостью, что многие люди о ней только грезили
1. Для чего предназначена книга? ответ: Книга предназначена для того, чтобы передавать знания, накопленный опыт, ценную информацию, образное представление о мире. 2.Чем является книга для человека? ответ: Книга является важнейшим средством образования и воспитания. Благодаря книге мы можем переноситься в разные времена и эпохи, во все концы земного шара, чтобы наблюдать, изучать, понимать себе подобных, всё живое и неживое, постигать истину, овладевать знаниями. В книгах мы видим наших друзей, которые открывают нам много истин, поддерживают нас в превратностях судьбы – ободряют в печали, залечивают наши душевные раны от одиночества… 3.Чтение – что это такое? ответ: Это не только расшифровка письменного текста и осмысление написанного, но и форма языкового общения людей посредством печатных или рукописных текстов. Информация, заключённая в книге, воспринимается читателем в процессе чтения. Это не просто пассивное восприятие и усвоение текста, а активное взаимодействие между автором и читателем. Иными словами, чтение является неотъемлемой частью творчества. 4. Для чего пишет писатель? ответ: Создавая своё произведение, автор самовыражается: он хочет рассказать другим о том, что у него накопилось в процессе жизненного опыта, поделиться своими мироощущениями, чувствами и эмоциями. Это его понимание мира передаётся на суд другим людям. Писатель видит в воображаемом читателе своего собеседника, исповедуясь, изливает ему “свою душу”. Читатель же, воспроизводя созданное автором, как бы воссоздаёт некое новое произведение, потому что у него другой жизненный опыт, другое видение мира. Таким образом, можно сказать, что чтение – это форма творческого общения, интерпретация предлагаемых автором мыслей и чувств. 5. Каково же назначение чтения? ответ: Мы читаем для эстетического наслаждения, но не только. Книга даёт громадные возможности для постижения человеческого опыта в самых разных его проявлениях: в области чувств и желаний, в области мыслей и наблюдений. Свой маленький индивидуальный опыт мы расширяем и проверяем опытом других людей, выдающихся и талантливых. Это нас обогащает и облагораживает. 6. Стоит ли тратить своё свободное время на чтение книги? ответ: Безусловно. Часы, проведённые над книгой, – лучшие часы. Они возвышают человека, обогащают его сердце и разум, насыщают нравственной силой. Поэтому постоянное общение с книгой и умение читать книгу дают человеку возможность глубже познать мир, увереннее действовать в нём, принимать правильные решения. Великие люди были великими читателями. Известно, что Пушкин увлекался чтением, книги были его друзьями на протяжении всей жизни. Ещё в детстве он тайком забирался в отцовский кабинет и проводил там ночи напролёт, просто “пожирая” всё, что попадалось ему под руку. Были у девятилетнего и свои любимые произведения: “Илиада” и “Одиссея” Гомера, а позднее – Плутарх. Пушкин скажет: “Чтение – вот лучшее учение…” Читая книгу, мы делаемся богаче ещё на одну жизнь – на жизнь писателя, создавшего книгу. Но это обогащение немыслимо без осознанного подхода к чтению. Должно быть желание, интерес к книге.
У поемі "Наймичка", яку поет написав 1845 року, розповідається про долю Ганни — матері, яка не в змозі виростити сама дитя, підкидає сина багатим бездітним людям, а сама йде до них наймичкою, щоб бути біля своєї дитини, хоч і не маючи можливості сказати, що вона його мати. Коли в класі вчителька читала цю поему Т. Шевченка, було тихо, всіх схвилювала доля Ганни. Слухаючи поему, я була вражена силою материнської любові. Як же вміла Ганна глибоко любити, яку мала велику силу волі! Адже вона ніколи не думала про себе — всю себе віддала синові. Ганна любила сина мовчки, і він відчував її любов, дивуючись із почуттів сторонньої, як він вважав, жінки. Мені боліло серце, коли Ганна відмовилася бути за матір Маркові на весіллі, хоча й розумію, як би їй це було нестерпно. Коли читали рядки поеми про останнє повернення Ганни з Києва, я була схвильована тим, якою доброю жінкою була Ганна, як вона любила не тільки Марка, а і його дружину, і його дітей. Мені здається, що якби Ганна розповіла Маркові раніше, що вона — його матір, то все у них було б добре. Я впевнена, що Марко зрозумів би свою рідну матір, більше того — він захоплювався би нею, її вчинком. Останні рядки поеми не можна слухати без сліз. Усе життя мріючи сказати Маркові, що вона його матір, в кінці поеми, лише перед самою смертю, Ганна відкриває таємницю синові:
"...Прости мене! Я каралась
Весь вік в чужій хаті...
Прости мене, мій синочку!
Я... я твоя мати". Та й замовкла...
Зомлів Марко,
Й земля задрижала.
Прокинувся... до матері —
А мати вже спала!
Жертовність Ганни-матері, її безмежну материнську любов Т. Шевченко підніс до найвищих надбань людства. Поет низько схилявся перед образом Матері, яка оберігає своє дитя. Під час читання поеми у мене наверталися на очі сльози — сльози від захоплення образом Ганни, її великим люблячим серцем. Маркові, я впевнена в цьому, дуже поталанило. Бо й сьогодні, на жаль, є діти, які ніколи не звідають такої сили материнської любові. Я сиділа мовчки й думала, чому Ганна — мати-покритка, кріпачка, знайшла вихід для себе, для своєї дитини, чому ж сьогодні є матері, які відмовляються від своїх дітей? Чого ж бракує цим матерям? І ви знаєте, я знаю чого — їм бракує вміння любити, бракує материнської любові.
можешь что-то изменить чтобы не звучало так трагично и перезагружено, надеюсь