Объяснение:
В конце 19-го века великий русский писатель Л. Н. Толстой написал рассказ «Кавказский пленник», в котором он частично пересказал историю о том, как сам попал в плен к татарам во времена своей службы на Кавказе.
Один из главных героев рассказа – офицер Жилин, происходящий из бедных дворян. Его пожилая мать попросила навестить ее, и для этого он покинул гарнизон, отправившись вместе с обозом.
По дороге героя захватили в плен татары. Это произошло из-за того, что его товарищ по фамилии Костылин бросил его, ускакав вместе с ружьем. Жилина отвезли в аул, заковали в колодки и закрыли в сарае. Утром он был продан Абдулу. Хозяин наказал дочери Дине дать пленнику хлеба и воды, так они с девочкой и познакомились. Несмотря на то, что инородец настораживал Дину, он одновременно вызывал у нее интерес. Спустя какое-то время они подружились. Жилин развлекал девочку, вылепливая из глины для нее кукол, а она тайком приносила ему вкусную еду (лепешки и мясо). В плену он все же встретился с Костылиным, его тоже поймали и продали тому же хозяину.
С течением времени герой ужился с татарами, всячески им, а Абдул запирал его в сарае только на ночь. Но он все равно оставался пленником и мечтал сбежать. Для этого он долго копал подкоп. И в одну из ночей Жилин вместе с Костылиным соверши попытку побега, но, к сожалению, неудачную. Их поймали и привезли обратно в аул. Там беглецов вновь заковали и бросили в яму. Но на Жилину снова пришла дочь хозяина. Она ему бежать, не заботясь при этом о собственной судьбе. Герою приходится преодолеть большое расстояние с колодками на ногах, но он выбирается.
Рассказ оказался очень интересным и поучительным. Он написан просто, без прикрас. Думаю, автор хотел сказать, что никогда нельзя опускать рук. Из любой ситуации можно найти выход, если достаточно сильно этого захотеть и приложить усилия.
Однажды на уроке.
Как то раз мы сидели на уроке.Учителя не было и мы веселились вовсю.Но один из наших услышал шаги по коридору и сказал нам.За несколько секунд до того как пришел учитель мы стали смирненькими как ягнята.
Тут входит учитель и говорит что мы будем писать К.Р.
Все мы в шоке,рты пораскрывали и сидим.Учитель тоже похоже был удивлён но держался достойно.Тут один наш хулиган начал орать ну учителя из за того что он не смог подготовиться и что это нечестно.Некоторые его поддержали.
Но учитель остался непреклоним.
И тут представьте прозвенел звонок!Всё это время пока ругались учитель и мой одноклассник урок.И мы не писали К.Р.!Это было со стороны бога!Я до сих пор удивляюсь этому случаю
Объяснение:
Відповідь:
3.Про що мріяли хлопчаки? Цитата: Треба зазначити, що ми з Митьком давно мріяли поїхати до Юрківки, села, де жила Митькова бабуся.
4. Підкресліть, які аргументи наводив Митько: у місті нудно, розжарені спекотні вулиці, нема компʼютерних ігор, усі їдуть до бабусі, потрібно збирати колекцію комах.
Цитата: Невже ви хочете, Оксано Павлівно, — втрутився нарешті в розмову й Митько, — щоб ваш син, а заодно і його найкращий приятель ціле літо нудились у місті, де все кругом — і пилюга, і розжарені спекотні вулиці — навіває сумні думки і сприяє передчасному старінню наших організмів? — (Цю промову він підготував заздалегідь).
А щодо колекції комах, то це вже був останній аргумент хлопців, які сказали, що того, хто не виконає це завдання, не переведуть у шостий клас.
5. Які застереження робили батьки: Цитата: Тільки щоб бабусю слухали.
6. Кого першим зустріли хлопці у селі ? Василя Троша
7. Як велосипедист назвав хлопчиків ? - хвацькі й відчайдушні мандрівники, юні лівінгстони,.
8. Які дивні звуки почули Митько та Сергій? – Цитата: почулося якесь виття, та одразу ж і замовкло, загну-лось на найвищій ноті " Пізніше хлопці здогадалися, що це були звуки гри на тромбоні
9. Яка вулична кличка у дядька Гната? – Фа-Дієз Цитата Гнат Діденко, по-вуличному Фа-Дієз, був музикою
10. Із ким дід Трохим переплутав Митька? з Сергієм
11. Що забув зробити Митько перед відʼїздом до бабусі? - я думаю, що питання мало б звучати, що забув зробити Митько одразу після приїзду до бабусі - він забув відіслати батькам телеграму.
цитата: — Авжеж, телеграми. Та ти не переживай так. От сердешна дитина!
Я почав уже здогадуватись, до чого воно йдеться, і з підозрою поглянув на друга.
— Ох, я ж розтелепа! — скочив він на ноги, засовуючи руку в бокову кишеню курточки. — Ай-я-яй! Ось же вона, тато написав! Я ж і подавсь був на пошту, а дорогою забіг по батарейки, а потім згадав про плівку, а потім…
— Забув про телеграму? — закінчила бабуся. — Еге ж?
Про що міг забути Митько перед поїздкою я навіть не знаю, що можна припустити. Телеграму батькам ПЕРЕД поїздкою йому не потрібно було давати, речі вони зібрали, бо Митько на це спеціально відвів два дні.
Поєднайте героя твору з його характеристикою
1Е, 2Г, 3Д, 4В, 5А, 6Б,
1.ВасильТрош Е Перед нами шкірив зуби, юнак років чотирнадцяти, притримуючи лівою рукою поша-рпаний велосипед
2. Бабуся Митька. Г. Старенька, огрядна жінка з цебром у руці
3. Дядько Гнат Д. Розчервонілий вусатий здоровань із тромбоном у правій руці
4. Дід Трохим В. Дідок у темних смугастих штанях… в синьому бувалому у бувальцях піджаку й каш-кеті
5. Сергій А. Опецькуватий, темне волосся
6. Митько Б. Худющий, волосся русяве
Пояснення: