Гайавата- герой ірокезьких переказів, відважний, мудрий, добрий, сміливий воїн, переможець зла, борець із ворожими силами природи. Г. - фігура народного епосу, з яким Лонгфелло був знаком по записах етнографа Г. Р. Скулкрафта. Як історична особистість Г. - ірокезький законодавець початку XV в., вождь плем’я онондагов, у своєму правлінні сполучив виборну парламентську систему й місцеве спадкоємне керування У легендах образ Г. здобуває міфологічні риси. Буквально його ім’я переводиться як “пророк, учитель” або “божество, покровительствующее рибним і мисливським місцям”. У Лонгфелло Г. представлений переважно у своєму земному вигляді, хоча й наділений деякими надприродними рисами.
Його життя протікає в одному із племен оджибуеев, напівкочових алгонкинов. Героїчні діяння Г. викладені Лонгфелло у формі своєрідного лицарського роману. Герой робить подвиги в ім’я шляхетних цілей. Він виховувався на лоні природи, немов переймаючи її розум і гармонійність, - підтвердження розповсюдженої в XIX в. теорії Р. У. Емерсона про споріднення із природою як стані цілісності людини.
Досягши віку юного воїна, Г. шукає батька, і між ними відбувається боротьба, з якої герой поеми виходить переможцем. Великі діяння Г. становлять основне оповідання, що завершується відходом героя у світлий мир слідом за “дамою серця” Миннегагой, коли в поселеннях індіанців з’являються білі люди
Однажды мальчик петя шёл по улице и вдруг подвернул ногу! к нему подошёл старик и ему. петя хмыкну и пошёл дальше или а старик крикнул эму в след: вот за твоё невежество ты станешь ! и петя стал стариком. а старик говорит: если за 12 часов не исправишься то так и останется стариком! и ушёл! а петя думал что ему теперь делать! он решил разыскать старика! он нашёл его около того места где он упал. дедушка, а дедушка ты прости меня я был не прав, тебе большое! в ту же секунду петя стал петей, а а старик исчез. мораль такова: будте !
Как то раз я с сестрой Леной раскрашивали на улице под деревом картинки.У меня не было зеленого карандаша,и я лене сказал:Дай зеленый карандаш!.Она закрыла свой пенал.Я на нее обиделся и раскрасил листочки синим цветом.Вдруг я почуял вкусный запах пирожков.Я побежал на кухню,но бабушка меня ударила тряпкой и прогнала.Я обиделся и на бабушку и выбежал на улицу.Я сел на скамейку рядом с пожилым дедушкой.я все ему рассказал.Он мне сказал что есть волшебное слово" " которое надо говорить глядя прямо в глаза.Я побежал ку лене,она увидив меня закрыла свой пенал.Я/ сказал И появилось чудо:она сказала:бери сколько хочешь.Я побежал к бабушке и тожеЮ,глядя в глаза сказал" Она дала мне пирожок,и даже не один
Його життя протікає в одному із племен оджибуеев, напівкочових алгонкинов. Героїчні діяння Г. викладені Лонгфелло у формі своєрідного лицарського роману. Герой робить подвиги в ім’я шляхетних цілей. Він виховувався на лоні природи, немов переймаючи її розум і гармонійність, - підтвердження розповсюдженої в XIX в. теорії Р. У. Емерсона про споріднення із природою як стані цілісності людини.
Досягши віку юного воїна, Г. шукає батька, і між ними відбувається боротьба, з якої герой поеми виходить переможцем. Великі діяння Г. становлять основне оповідання, що завершується відходом героя у світлий мир слідом за “дамою серця” Миннегагой, коли в поселеннях індіанців з’являються білі люди