Чоловік Нори, Торвальд, захворів через нервову ситуацію банальної нестачі коштів на прожиття, відсутність достойної роботи за спеціальністю. Хвороба точно не вказана, однак відомо, що лікар порекомендував відпочинок на закордонному курорті, надто дорогий для сімейного бюджету.
Оскільки герой - чесний та принциповий банковий співробітник і знає всі тонкощі економічних справ, він одразу ж заперечив пропозицію дружини позичити на деякий час необхідні кошти, добре розуміючи, ЯКІ відсотки на них набіжать.
Норин батько на той час також хворів, але хронічно і майже безнадійно на одужання, тому ніяк не міг до подружжю, тому героїня на свій страх і ризик оформила позику таємно, а в документах підробила батьків підпис (проводити таку операцію від свого імені не могла через соціальне становище). Це, власне, її злочин. Підробку юр. співробітник помітив одразу через невідповідність у датах: батько помер 29 вересня, а на векселі стоїть 2 жовтня.
Мотивом була любов до чоловіка, бажання всіма зберегти його здоров'я (що їй і вдалося за сюжетом).
Окрема розмова про те, як вона виплачувала борг та як відреагував Торвальд після майже 8 років незнання всієї суті оборудки (йому Нора пояснила мол батько відписав нам такий заповіт, ну і логічно, що про позику змовчала).
Грин так подробно описывает все действия Грэя для того, чтобы утвердить концепцию произведения-"Чудеса мы делаем сами". Ассоль верила, что однажды за ней приплывет принц именно на корабле с алыми парусами. Этого же ждали все обиватели, пусть и подсознательно. Потому Грин долго искал ткань алого, а не иного цвета, ведь на расстоянии у корабля солнце может сыграть плохую шутку со зрителем, окрасив паруса в иной цвет. Потому должен был именно тот оттенок, а не иной. И обязательно-музыка. Что за свершение мечты-да без музыки ангелов. Ассоль не могла выйти замуж по-другому-это было бы убийство мечты и повод для злорадства недоброжелателей
Патриотизм солдат выражается не громкими фразами о защите отечества, а буднично, с внутренним чувством правоты и желания выполнить свой долг: "Мы долго молча отступали досадно было, боя ждали, ворчали старики... " Здесь герой произведения передаёт нарастающее чувство обиды, досады, решимости и уверенности в побед: "Уж мы пойдём ломить стеною... " И только в самый патетический момент перед боем из груди полковника сами собой вырываются громкие слова, отвечающие охватившему всех патриотическому чувству: "Ребята! Не Москва ль за нами? Умрите ж под Москвой, Как наши братья умирали! "
Чоловік Нори, Торвальд, захворів через нервову ситуацію банальної нестачі коштів на прожиття, відсутність достойної роботи за спеціальністю. Хвороба точно не вказана, однак відомо, що лікар порекомендував відпочинок на закордонному курорті, надто дорогий для сімейного бюджету.
Оскільки герой - чесний та принциповий банковий співробітник і знає всі тонкощі економічних справ, він одразу ж заперечив пропозицію дружини позичити на деякий час необхідні кошти, добре розуміючи, ЯКІ відсотки на них набіжать.
Норин батько на той час також хворів, але хронічно і майже безнадійно на одужання, тому ніяк не міг до подружжю, тому героїня на свій страх і ризик оформила позику таємно, а в документах підробила батьків підпис (проводити таку операцію від свого імені не могла через соціальне становище). Це, власне, її злочин. Підробку юр. співробітник помітив одразу через невідповідність у датах: батько помер 29 вересня, а на векселі стоїть 2 жовтня.
Мотивом була любов до чоловіка, бажання всіма зберегти його здоров'я (що їй і вдалося за сюжетом).
Окрема розмова про те, як вона виплачувала борг та як відреагував Торвальд після майже 8 років незнання всієї суті оборудки (йому Нора пояснила мол батько відписав нам такий заповіт, ну і логічно, що про позику змовчала).