Сюжет волшебной сказки всегда основан на нереальных, вымышленных и удивительных событиях. Герои волшебной сказки часто имеют особых , либо сами наделены волшебной силой. В такой сказке очень часто герой отправляется на поиски чего-то или кого-то.
Сюжет литературной сказки больше склонен к отображению реальных событий с элементами вымысла. Литературная сказка всегда имеет автора, поэтому в такой сказке часто может присутствовать его личное отношение к героям и происходящим событиям.
Объяснение:
<3<3<3
Відповідь:
Генрі Лонгфелло ще за життя став одним із найпопулярніших поетів у себе на батьківщині. Він був одночасно і поетом, і вченим-філологом. У період формування американської національної культури намагався залучити своїх співвітчизників до художніх надбань Старого Світу, але разом із тим він захоплювався і міфами американських індіанців — корінного населення Північної Америки. Індіанці мали своєрідну і досить високу духовну культуру. У їхньому фольклорі відбивалися прагнення народу до свободи, а мужність, чесність і уміння обстоювати народні інтереси оспівувалися як вищий вияв людської доблесті. У індіанських міфах та переказах ми часто можемо зустріти образ мудрого вождя, який розуміє мову стихій, навчає членів племені читати книгу природи, допомагає їм у полюванні, а також у час війни, незгод і суперечок. Цей вождь часто носив ім'я Гайявата.
"Піснею про Гайявату" назвав Генрі Лонгфелло свою поему, яку він написав у 1855 році. У центрі її — Гайявата — вождь індіанців, який поєднує у собі риси особи історичної, яка жила у XVI столітті, вождя Мотабазе та міфологічного, казкового персонажа.
У першому розділі поеми автор розповідає, як Верховне божество індіанців, Гітчі-Маніту — Володар Життя, який створив усі народи, накреслив путь рікам по долинах, виліпив із глини Люльку Миру та запалив її. Зібралися вожді всіх племен.
Пояснення: