Відповідь:
Висміювання безпідставних претензій на аристократизм у комедії Мольєра "Міщанин-шляхтич"
І. Мої почуття під час читання п'єси та перегляду комедії Мольєра (задоволення від смішного тексту, чудової гри акторів, цікавого сюжету; комедія актуальна, бо й зараз живуть такі ж дурнуваті й пихаті люди, як пан Журден).
ІІ. Головний герой комедії Мольєра "Міщанин-шляхтич".
1. Марнославні бажання буржуа Журдена стати шляхтичем (захотів на старості здобути й титул, і звання, навчитися аристократичних манер; він "хоче вибитися з нікчемності").
2. Пародійне зображення намагань Журдена робити все, "як у знатних панів" (завів цілий штат учителів, які сміються з нього; придбав собі "вірного друга" графа Доранта; замовив дорогий одяг, в якому мав смішний вигляд; хибне розуміння культури, що призводить до втрати людської гідності).
3. Позитивні риси Журдена (всьому вчиться; від природи тямущий, довірливий; знає ціну копійці, розуміється на людях; має ясність думки, оптимізм, кмітливість, але пиха й марнославство позбавляють здорового глузду).
4. Втрата Журденом особистості (схиляється перед удаваними кумирами; губить свою людську гідність; висловлює презирство до людей свого стану; відвертається від рідні; відмовляє нареченому дочки, бо той не шляхтич; придумує собі "даму серця"; переконаний у тому, що людське почуття можна купити).
ІІІ. Чого навчає нас комедія Мольєра? (насамперед, людської гідності, порядності; не втрачати свого обличчя, не створювати собі вдаваних кумирів; прагнути гідних цілей і шукати справжніх друзів)
Пояснення:
Рассказ К. Г. Паустовского «Телеграмма» — это не банальное повествование об одинокой старушке и невнимательной дочери. Паустовский показывает, что Настя отнюдь не бездушна: она сочувствует Тимофееву, тратит много времени на устройство его выставки. Как же могло случиться, что заботящаяся о других Настя проявляет невнимание к родной матери? Оказывается, одно дело — увлекаться работой, делать ее от всего сердца, отдавать ей все силы, физические и душевные, а другое — помнить о близких своих, о матери — самом святом существе на свете, не ограничиваясь только денежными переводами и короткими записками. Вот такого испытания на истинную человечность Настя не выдерживает.
«Она подумала о переполненных поездах, о тягучей, ничем не скрашенной скуке сельских дней — и положила письмо в ящик письменного стола». В сутолоке ленинградских дней Настя чувствует себя интересной и нужной людям, ею движет желание проявить активность своей натуры. Есть в ней и эгоистическое чувство.
«На одной из площадок Настя достала зеркальце, напудрилась и усмехнулась, — сейчас она нравилась самой себе. Художники называли ее Сольвейг за русые волосы и большие холодные глаза». Не присутствует ли доля эгоистического чувства даже в хлопотах о выставке Тимофеева? Недаром же на вернисаже говорят: «Этой выставкой мы целиком обязаны... одной из рядовых сотрудниц Союза, нашей милой Анастасии Семеновне...
» «Настя смутилась до слез». Гармонии между заботами о «дальних» и любовью к самому близкому человеку Насте достигнуть не удалось. В этом трагизм ее положения, в этом причина чувства непоправимой вины, невыносимой тяжести, которое посещает ее после смерти матери и которое поселится в ее душе навсегда. Вероятно, смерть старой одинокой женщины, по сути брошенной своей дочерью, послужит уроком молоденькой учительнице, недавно приехавшей в деревню: ведь в городе у нее осталась мать, «вот такая же маленькая, вечно взволнованная заботами о дочери и такая же совершенно седая». В названии “Телеграмма” скрыт глубокий подтекст.
По сути, весь рассказ – это телеграмма, обращённая к нам с вами. Ведь телеграмму, как вы уже сказали, отправляют, когда хотят сообщить что-то безотлагательно важное.
“Будь человеком! - напоминает Паустовский. – За добро плати добром. Не будь пустельгой”.
Не прикрывайся заботой о человечестве, когда твоего тепла, твоего внимания, твоего доброго слова и взгляда ждут самые близкие люди и, прежде всего мама. Не упустите время, чтобы потом всю жизнь не мучиться угрызениями совести.
Загляните в мамины глаза, может быть, уже сейчас ей нужны ваше внимание и ваша поддержка.
Висміювання безпідставних претензій на аристократизм у комедії Мольєра "Міщанин-шляхтич"
І. Мої почуття під час читання п'єси та перегляду комедії Мольєра (задоволення від смішного тексту, чудової гри акторів, цікавого сюжету; комедія актуальна, бо й зараз живуть такі ж дурнуваті й пихаті люди, як пан Журден).
ІІ. Головний герой комедії Мольєра "Міщанин-шляхтич".
1. Марнославні бажання буржуа Журдена стати шляхтичем (захотів на старості здобути й титул, і звання, навчитися аристократичних манер; він "хоче вибитися з нікчемності").
2. Пародійне зображення намагань Журдена робити все, "як у знатних панів" (завів цілий штат учителів, які сміються з нього; придбав собі "вірного друга" графа Доранта; замовив дорогий одяг, в якому мав смішний вигляд; хибне розуміння культури, що призводить до втрати людської гідності).
3. Позитивні риси Журдена (всьому вчиться; від природи тямущий, довірливий; знає ціну копійці, розуміється на людях; має ясність думки, оптимізм, кмітливість, але пиха й марнославство позбавляють здорового глузду).
4. Втрата Журденом особистості (схиляється перед удаваними кумирами; губить свою людську гідність; висловлює презирство до людей свого стану; відвертається від рідні; відмовляє нареченому дочки, бо той не шляхтич; придумує собі "даму серця"; переконаний у тому, що людське почуття можна купити).
ІІІ. Чого навчає нас комедія Мольєра? (насамперед, людської гідності, порядності; не втрачати свого обличчя, не створювати собі вдаваних кумирів; прагнути гідних цілей і шукати справжніх друзів).
Объяснение: