Анализ и интерпретация «Набрал сейчас мужичина дикой конопли, размочил воде,
поколотил, помял – ик вечеру верёвка готова. Этою верёвкою генералы
привязали мужичину к дереву, чтоб не убёг. А сами легли спать.
день другой; мужичина до того изловчился, что стал
даже в пригоршне суп варить. Сделались наши генералы весёлые, рыхлые,
сытые, белые».

сор соч)

👇

Увидеть ответ

Ответ:

божена2006

13.02.2020

Отрывок из рассказа " Повесть о том, как генералов прокормил?

Анализ и интерпретация «Набрал сейчас мужичина дикой конопли, размочил воде,поколотил, помял – ик ве

4,7(77 оценок)

Открыть все ответы

Ответ:

sofiamytsak

13.02.2020

Среди многих образов выделяется главная героиня – Софья Фамусова. Она полна противоречий, неоднозначна. Есть в ней какая-то недосказанность. Такова уж характеристика Софьи («Горе от ума» никого не возводит в идеал), что девушка не может быть однозначно причислена к разряду сугубо положительных героев. Неглупая, со слов самого автора, но и не ставшая пока разумной. Ситуация вынуждает ее выступать в роли лгуньи, врать отцу и изворачиваться, чтобы скрыть свои чувства к человеку, которого тот считает недостойным ее руки. Юная семнадцатилетняя прелестница, она обладает достаточной силой воли, чтобы иметь собственные взгляды на вещи, подчас, полностью противоречащие устоям ее окружения.

4,8(80 оценок)

Ответ:

Danil545849

13.02.2020

Особлива роль Мефістофеля у творі Ґете «Фауст»В основу трагедії «Фауст» Ґете поклав легенду про вченого й мага-чорнокнижника. За цією легендою Фауст був реальною історичною особою. Він жив наприкінці XV — на початку XVI століття, займався науками і магією. Ці заняття переходили межу дозволеного. Легендарний Фауст запродав душу дияволові, щоб здобути всі знання і зазнати всіх насолод.Ґете творчо опрацював легенду доби Відродження і явив світові версію життя Фауста, у якій Мефістофель відіграє основну роль.Уперше читач зустрічається з Мефістофелем у частині «Пролог на небі». Архангели Рафаїл, Гавриїл і Михаїл славлять величні справи Творця. Мефістофель іронічно заявляє, що не вміє «так компліментів править», як челядь Господа, «як ангели, удатні на язик», бо він є свідком «лиш мізерності людської». Мефістофель запевняє Господа: «Я так люблю живих людей, Як любить кіт живих мишей».У просторах Космосу, на тлі світил і безперервної зміни світла і тьми, іде суперечка Господа з чортом — Мефістофелем — про суть і можливості людини. Обидві ці фігури умовні, але подані зримо і конкретно.Мефістофель вважає, що життя людини не має сенсу, а сама людина — комаха, що напівлітає, напівскаче, свистить, як сарана. Вона має сидіти в траві і не совати носа у справи, яких не може оцінити.Господь вважає, що помилки людини зовсім не свідчать про її ницість. Мудрість Бога така всеосяжна, що навіть до Мефістофеля він ставиться непогано: говорить і сперечається з ним як з рівним і, по суті, доручає йому випробувати людину, щоб завадити застою в її душі.Бог дозволяє дияволу випробувати Фауста, який «поки що у мороці блукає», але йде вперед. Цей експеримент має підтвердити або гідність людини, або ЇЇ нікчемність.Зміст «Фауста» універсальний: молодість і старість, мужність і жіночність, народження і смерть, війна і мир, побут і політика, наука і мистецтво. Гете то підносить читача до висот філософсько-поетичних ідей, то повертає його на землю, до матеріального побуту і конкретних людських стосунків.У сцені першої частини твору «Кабінет Фауста» учений-маг складає угоду з Мефістофелем. Диявол зобов'язується до Фаусту все відчути і все пізнати до моменту, коли той скаже: «Спинися, мить! Прекрасна ти!»Мефістофелю здавалося, що він легко заволодіє душею Фауста, але невдовзі йому довелося розчаруватися. Він був постійним супутником ученого, його помічником і водночас ворогом. Але, на відміну від фольклорного чорта, Мефістофель Гете — це «тої сили часть, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого». Письменник намагається довести, що зло може бути рушійною силою життя і сприяти творенню добра, коли людина бореться із тим злом. Мефістофель завжди поряд із Фаустом, щоб не давати йому впадати у спокій. Він спонукає вченого до дії, породжує невдоволення собою. Мефістофель — це дух заперечення, руйнування, але, за визначенням Ґете, саме в таких умовах відбувається творення нового, поступ уперед.Отже, Мефістофель у творі «Фауст» виконує особливу роль каталізатора, без якого не буде нового, припиниться рух до світла, до пізнання, до істини.

4,4(35 оценок)

Это интересно:

Стиль-и-уход-за-собой

30.01.2020

Как выбрать правильный продукт для женской гигиены...

Хобби-и-рукоделие

14.10.2022

Сумка под коврик для йоги: как сшить самому...

Здоровье

21.06.2021

Как распознать симптомы японского энцефалита?...

Дом-и-сад