.Соня была кругла, как пышка,и упруга,как мячик.Соня всегда бегала и улыбалась.У Сони был громкий и звонкий смех.Она была всегда красиво одета и аккуратно заплетена.Маруся,же наоборот почти никогда не бегала,смеялась очень редко,а если и смеялась,то очень-очень тихо.На ней было грязное и старое платье,в косе не было лент,но волосы у неё были пышнее чем у Сони.
Вася был добрый,смелый,честный мальчик и он всегда выполнял то,что обещал.Внешне Вася был ухожен и выглядел он вполне хорошо.Валёк высокий,тонкий,черноволосый,одет был в грязную рубашку.
3.Вася понимал,что отец ,после смерти матери,не обращает на него внимания.После того как Вася познакомился с Валеком и Марусей,он каждый день приходил к ним,и проводил с ними большую часть своего времени.Когда отец узнал,что Вася отнёс куклу неизвестно куда и зачем,а ведь кукла была единственной памятью о погибшей матери,то он решил узнать где же всё таки кукла.Но по хорошему это у судьи не получилось.Вася же ,как обычный ребёнок,очень испугался и думал что его выпорят.
4.Отец Васи-был судьёй,причём самый известный в городе,тем что он всегда был на стороне справедливости,и его не возможно было подкупить.Жили они не бедно,у них был большой и красивый дом.
5.Подземелье было темным и сырым.Только днём туда прорывалось несколько лучиков света.Там было холодно.Подземелье было полностью из камней и ничего другого.Даже людей на фоне этих камней,можно было принять за каменные фигуры.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/nich-pered-rizdvom-obraz-vakuli/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
З чого сміється Мольєр у комедії "міщанин-шляхтич"?
Мольєр (Жан-Батіст Поклеп) - драматург, поет, актор
- створив чудові п'єси, шо дотепер не сходять зі сцен
багатьох театрів світу: "Тартюф", "Дон Жуан",
"Мізантроп". І однією з найкращих, найяскравіших його
комедій є "Міщанин-шляхтич", де автор намалював
сатиричний образ буржуа.
Перед нами міщанин Журден - головний герой п'єси,
що намагається з мішанина раптом перетворитися на
дворянина, шляхтича. Йому здається, що для цього в
нього є головне - гроші. Є гроші, але немає елементарної
освіти, пристойних манер, і головне - немає розуму, він
безпросвітно дурний. На старості літ Журлен надумав
вивчати філософію (тут він робить велике "відкриття":
виявляється, він розмовляє прозою!), займатися
музикою, танцями, фехтуванням. Він усерйоз вважає, що,
здобувши деякі знання та маючи гроші, можна посісти
місце в колі знатних дворян. Він оточує себе слугами і
вчителями, що вимагають високу платню за роботу, але
не виконують і не думають виконувати її. Та й "шляхетні"
науки якось не укладаються в голові дурного міщанина.
Його дружина намагається звернутися до розсудливості
свого чоловіка і просить припинити незліченні витрати, але
той нічого й чути не бажає. Прагне навести на розум свого
пана і служниця Ніколь, і при цьому видно, наскільки
бідна неосвічена дівчина розумніша за свого хазяїна.
Журден такий дурний, що навіть комічну присвяту в
"мамамуші" сприймає всерйоз. Здавалося б, бажання
Журдена набратися розуму гідне поваги. Але який же
смішний він, коли хоче зробити це за кілька днів!
Мольєр глузує з безмежної тупості Журдена. І на
прикладі міщанина зайвий раз показує, наскільки
низькою та неотесаною може бути навіть багата людина,
яка вважає, що за гроші можна купити розум. Але
сміється великий драматург не з конкретної людини. Він
висміює прагнення наслідувати якісь зовнішні ознаки
вищого соціального стану, не змінюючись внутрішньо.
Головне не в титулі, не в костюмі, - стверджує Мольєр.
Честь і достоїнство, розум і освіченість не купуються.