ответ:Однією з важливих проблем драми Г. Ібсена "Ляльковий дім" є проблема багатства і бідності. Але ця проблема є важливою лише в ключі іншої, не менш важливої і значущої. Багатство — це, в першу чергу, влада, яка надає особистості більше можливостей реалізуватися у житті. Від того, якими моральними принципами послуговується особистість, залежать її вчинки, ставлення до людей. Проте не можна сказати, що бідна людина позбавлена можливості бути особистістю та реалізовувати свої потреби та природні нахили. Ф. Шпільгаген писав: "В мені живе любов до свободи і непохитна рішучість не дати нікому себе поневолити; ніколи не схилити своєї голови, коли проти цього протестує моя совість; жити так, як сам життя я розумію, і йти лише тим шляхом, що я його собі обрав, хоч яким би він складним був, не даючи нікому жодним підлещуванням, жодними погрозами звести себе з цього шляху". Ті самі принципи сповідувала головна героїня драми "Ляльковий дім" Нора.
Чому п'єса має назву "Ляльковий дім"? Для з'ясування цього питання не зайвим було б ще раз нагадати, хто така людина і що таке лялька.
Отже, людина — це "суспільна істота, що має свідомість, володіє членороздільною мовою, виробляє і використовує знаряддя праці; особистість як втілення високих інтелектуальних і моральних властивостей". Лялька — "дитяча іграшка у подобі людини; макет фігури якоїсь істоти, зроблений з будь-якого матеріалу; безвольна людина або людина, якою розважаються".
Нора називає себе постійно лялькою, хоча їй хочеться бути завжди людиною. У її житті було два чоловіки, яких вона любила і, навіть, боготворила — батько і чоловік.
На бале-маскараде появляется маска, главный герой произведения. Он устраивает скандалы в тихом уголке-читальне на балу. Окружающие начинают возмущаться его поведением. Но как только он снимает маску, все узнают в нем местного миллионера Егора Нилыча Пятигорова. И естественно, что только он (фабрикант, потомственный почетный гражданин, известный любовью к просвещению) мог позволить себе так вести себя. Другие персонажи менее уверены в своем статусе. Хотя в начале рассказа они ведут себя вполне уверенно. «Я просил бы вас потише, — сказал один из интеллигентов, поглядывая на маску через очки. — Здесь читальня, а не буфет. . .Здесь не место пить» .
Представленное в начале рассказа столкновение маски с интеллигентами носит иронический характер и не терпит ни малейшего компромисса. Кажется, что маска ведет себя вполне естественно и даже немного оригинально на балу-маскараде. Люди, забившиеся за столики с газетами, лишь портят атмосферу веселости и праздничности. Эту атмосферу и нарушает вошедшая маска: «...в читальню вошел широкий приземистый мужчина, одетый в кучерский костюм и шляпу с павлиньими перьями, в маске» . Маска скрывает истинное лицо незваного гостя. Наверное, поэтому «интеллигенты» и не собираются терпеть его хамство. «Вы обращаете читальню в кабак, вы позволяете себе бесчинствовать, вырывать из рук газеты! Я не позволю! » — кричит один из них. Но угрозы ничего не изменили в поведении маски.
Разве эта ситуация не из нашей жизни? Когда незнакомцу мы можем порой нагрубить без колебаний. Если же слова не возымели силу, то, как правило, мы вспоминаем наших именитых родственников или собственные заслуги. Так поступают и чеховские герои: «Вы знаете, с кем имеете дело, милостивый государь! Я директор банка Жестяков!. . » К нему робко, но присоединяется Белебухин, казначей сиротского суда: «Какой-то нахал врывается сюда.. . » И после его слов маска замечает: «Ты думаешь, как я в маске, так ты можешь мне разные слова говорить? » Сатирическая подоплека этого высказывания понятна, когда герой снимает маску.
Молодой солдат обращаясь к ветерану Отечественной войны с рассказать о Бородинской битве называет его "дядей".Это солдат другого поколения. -Да были люди в наше время, Не то, что нынешнее племя:Богатыри-не вы!- отвечает "дядя" начиная рассказ о великом сражении под Москвой в котором русские солдаты-богатыри, сподвижнки Суворова и Кутузова, сокрушители могущество армии Наполеона.Это первое в русской поэзии стихотворение, в котором был изображен главный герой Отечественной войны-народ.Этой точности и правдивости описаний учился у Лермонтова другой великий русский писатель-Лев Николаевич Толстой. "Его" "Бородино",-сказал он о Лермонтове в 1909 году,-зерно моей "Войны и мира".
ответ:Однією з важливих проблем драми Г. Ібсена "Ляльковий дім" є проблема багатства і бідності. Але ця проблема є важливою лише в ключі іншої, не менш важливої і значущої. Багатство — це, в першу чергу, влада, яка надає особистості більше можливостей реалізуватися у житті. Від того, якими моральними принципами послуговується особистість, залежать її вчинки, ставлення до людей. Проте не можна сказати, що бідна людина позбавлена можливості бути особистістю та реалізовувати свої потреби та природні нахили. Ф. Шпільгаген писав: "В мені живе любов до свободи і непохитна рішучість не дати нікому себе поневолити; ніколи не схилити своєї голови, коли проти цього протестує моя совість; жити так, як сам життя я розумію, і йти лише тим шляхом, що я його собі обрав, хоч яким би він складним був, не даючи нікому жодним підлещуванням, жодними погрозами звести себе з цього шляху". Ті самі принципи сповідувала головна героїня драми "Ляльковий дім" Нора.
Чому п'єса має назву "Ляльковий дім"? Для з'ясування цього питання не зайвим було б ще раз нагадати, хто така людина і що таке лялька.
Отже, людина — це "суспільна істота, що має свідомість, володіє членороздільною мовою, виробляє і використовує знаряддя праці; особистість як втілення високих інтелектуальних і моральних властивостей". Лялька — "дитяча іграшка у подобі людини; макет фігури якоїсь істоти, зроблений з будь-якого матеріалу; безвольна людина або людина, якою розважаються".
Нора називає себе постійно лялькою, хоча їй хочеться бути завжди людиною. У її житті було два чоловіки, яких вона любила і, навіть, боготворила — батько і чоловік.
Объяснение: